– Добре-добре-добре, я просто зараз набираю повідомлення до Ідентифікації. А тепер послухай, бо зараз мені доведеться відірватися від телефону. Джек хотів, щоб я тебе проінструктував. Ми отримали ім’я та адресу, досить вірогідні. З Ендрюса вилітає група порятунку заручників. Джек передає їм вказівки через кодувальник.

– Куди вони летять?

– Калумет-Сіті, передмістя Чикаго. Підозрюваного звати Джейм, без «с», прізвище Ґамб, також відомий як Джон Ґрант, білий чоловік, тридцять чотири роки, вага сто дев’яносто, шатен, сині очі. Джек отримав звістку від Джонса Гопкінса. Твої прикмети, тобто список прикмет, за якими його слід вирізнити серед транссексуалів, зірвав у Джонсі Гопкінсі джек-пот. Три роки тому цей чоловік подав заявку на зміну статі. Потріпав одного лікаря після того, як йому відмовили. Він подав у Гопкінс вигадане ім’я «Ґрант» і підставну адресу в Гаррісбурзі, штат Пенсильванія. Копи дістали чек на пальне з реєстраційним номером його автомобіля, від цього й танцювали. Наробив галасу в Каліфорнії ще в підлітковому віці – у дванадцять років убив своїх бабусю й дідуся та відбув шість років у психіатричній клініці округу Туларе. Шістнадцять років тому його випустили на волю, коли влада штату закрила ту лікарню. Він уже давно пропав. Душогуб гомосексуалістів. Вскочив у кілька колотнеч у Гаррісбурзі, а тоді знову зник.

– Ти сказав, Чикаго. Звідки ви дізнались про Чикаго?

– Від митниці. У них знайшовся якийсь документ на ім’я Джона Ґранта. Кілька років тому митники затримали в міжнародному аеропорту Лос-Анджелеса валізу, яка йшла із Суринаму з лялечками – так вони називаються? У будь-якому разі, з комахами, з міллю. Адресатом був зазначений Джон Ґрант, у якого був бізнес у Калуметі під назвою – тільки подумай – під назвою «Містер Шкура». Шкіряні вироби. Мабуть, шиття сюди підходить, я перекину інформацію про шиття в Чикаго й Калумет. Ми не знайшли домашньої адреси Ґранта чи Ґамба, бо фірми вже не існує, але ми дуже близько.

– Є фотографії?

– Поки тільки підліткові, з поліції Сакраменто. Від них небагато користі – там йому дванадцять. Скидається на Бівера Клівера[206]. Але ми все одно розіслали ті фотографії факсом.

– Можна я туди поїду?

– Ні. Джек попередив, що ти проситимешся. У нас є дві жінки, які служать маршалами в Чикаго, й медсестра, яка подбає про Кетрін, якщо її врятують. Ти все одно не встигнеш, Старлінг.

– А якщо він забарикадується? На це може піти…

– Ніхто не вестиме з ним переговори. Якщо його знайдуть, то візьмуть одразу – Кроуфорд наказав підривати двері вибухівкою. Цей хлопець особливий, Старлінг, він уже побував у ситуації з заручниками. Коли він скоював ті підліткові вбивства, то забарикадувався в Сакраменто, взявши бабусю в заручники. На той час він уже вбив свого діда, і все склалось дуже кепсько, можеш мені повірити. Він вивів бабусю до копів, вони викликали священика, щоб із ним поговорив. Він був дитиною, ніхто не насмілився стріляти. А він став позаду неї й проштрикнув їй обидві нирки. Лікарі нічим не змогли зарадити. Він це зробив у дванадцять років. Тому цього разу – жодних переговорів, жодних попереджень. Імовірніше, що Мартін уже мертва, але припустимо, що нам пощастить. Припустимо, що він занадто переймався, це по-перше, а по-друге, в нього могли просто руки не дійти. Якщо він нас помітить, то вб’є її на наших же очах, просто нам на зло. Що йому варто, правда? Тож його знайдуть – бум! – і двері геть.