Кетрін Мартін, яка відмовилася від нош і йде до карети «швидкої допомоги», загорнута в поліцейський плащ, а з-під нього визирає мордочка собачки.

На задньому плані Старлінг, яка швидко прямує до своєї машини, нахиливши голову, засунувши руки в кишені.

Відеоряд відредагували, вирізали найогидніші кадри. У найвіддаленіших закутках підвалу камери вихопили тільки низькі, поцятковані вапном пороги, що вели до схованок зі спогадами й фантазіями Ґамба. У тій частині підвалу рахунок тіл поки що спинився на шести.

Кроуфорд двічі чув, як Старлінг видихнула повітря носом. Потім новини перервались на рекламну паузу.

– Доброго ранку, Старлінг.

– Вітаю, – відповіла вона так, наче вже була середина дня.

– Прокурор Сполучених Штатів у Коламбусі скинув мені твої свідчення факсом уночі. Треба підписати для нього кілька копій… Отже, від будинку Фредріки Біммел ти пішла до Стейсі Хубки, а потім до тієї жінки, Бурдін, у магазин, де шила Біммел, «Річардс Фешнз», і місіс Бурдін дала тобі стару адресу місіс Ліппман – отой будинок із новин.

Старлінг кивнула:

– Стейсі Хубка приїздила туди кілька разів, щоб забрати Фредріку, але за кермом сидів її хлопець, тож вона дала не дуже чіткі вказівки. У місіс Бурдін була адреса.

– Місіс Бурдін не зауважила, що в будинку місіс Ліппман мешкає чоловік?

– Ні.

У новинах показали кадри з військово-морського шпиталю Бетесди. Обличчя сенаторки Рут Мартін було обрамлене вікном лімузина.

– Цієї ночі Кетрін була при доброму розумі, так. Вона спить, зараз їй дали заспокійливе. Ми вдячні долі за таке везіння. Ні, як я вже зазначила, вона переживає психологічний шок, але при доброму розумі. Кілька синців і зламаний палець. А також зневоднення. Дякую. – Сенаторка ткнула шофера в спину. – Дякую. Ні, вона говорила зі мною вночі про собаку, але я ще не вирішила, що з цим робити, в нас уже є двійко собак.

Сюжет завершили незначущою реплікою від психолога, який мав оглядати Кетрін Мартін згодом, протягом дня, щоб оцінити психологічну травму.

Кроуфорд вимкнув телевізор.

– Які в тебе враження, Старлінг?

– Якось нічого не сприймається… а вам?

Кроуфорд кивнув і швидко перейшов до іншої теми:

– Сьогодні вночі телефонувала сенаторка Мартін. Вона хоче приїхати, щоб з тобою побачитись. І Кетрін також, щойно зможе подорожувати.

– Я завжди вдома.