Кетрін Мартін знов заголосила.

Чекати тут? Чекати цілу вічність? Може, він уже пішов. Він не знає напевне, що підкріплення не буде. А може, й знає. Але вже скоро мене почнуть шукати. Уже ввечері. Схóди в тому напрямку, звідки лунають крики. Вирішуй, негайно.

Вона рушила, тихо, плече ледве торкалося стіни, торкалося занадто легко, щоб утворювати звук, одна рука простягнута вперед, револьвер на рівні талії, ближче до тіла в цьому вузькому коридорі. Тепер далі, в робочу кімнату. Попереду – вільний простір. Порожній простір кімнати. Навпочіпки в кімнату, руки попереду, револьвер в обох руках. Ти точно знаєш, де револьвер – одразу під зоровою лінією. Зупинись, прислухайся. Голова, тулуб, руки обертаються разом, немов башта танка. Зупинись, прислухайся.

У непроглядній темряві – сичання парових труб, струмування води.

У її ніздрях – важкий козлиний запах.

Голосіння Кетрін.

Під стіною стояв містер Ґамб у своїх окулярах. Старлінг ніяк не могла б на нього наштовхнутися, бо між ними був робочий стіл. Він пробігся по ній променем інфрачервоного ліхтарика. Вона занадто худорлява, щоб можна було нею скористатись. Але він запам’ятав її волосся, ще з кухні, і воно чарівне, на це піде якась хвилина. Він одразу ж зніме скальп. І натягне його на себе. Він зможе нахилитися в колодязь і прокричати тій істоті: «Сюрприз!»

Яка ж то була втіха – дивитися, як вона намагається пробратися до виходу. Тепер вона притулилася стегном до раковини, прокрадалася на крик, виставивши поперед себе револьвер. Було б весело пополювати на неї трохи довше – він іще не полював на озброєних. Він би отримав таке задоволення. Але нема на це часу. На жаль.

Поцілити в обличчя буде просто й легко з восьми футів. Зараз.

Він одвів курок на «пітоні», здіймаючи револьвер, клац-клац, і силует розплився, розквітнув, розквітнув зеленим на його очах, револьвер брикнувся в руці, підлога сильно вдарила його в спину, інфрачервоне світло продовжувало горіти, і він побачив стелю. Старлінг лежала на підлозі, засліплена спалахом, у вухах дзвеніло, її оглушили револьверні постріли. Вона лежала в темряві і, поки вони обоє нічого не чули, перекинула револьвер дулом догори, витрусила гільзи, перевірила, чи всі вони випали, дістала швидкозарядну обойму, вставила в барабан, провернула, опустила револьвер, закрила барабан. Вона зробила чотири постріли. Два та два. Він вистрілив один раз. Вона намацала два цілі набої, які випали з барабана. Куди їх скласти? У підсýмок. Вона тихо лежала на підлозі. Може, треба рухатися, перш ніж до нього повернеться слух?