– Міг бути й канавокопач.
– Ось чому я не засмучена. На його місці могла б опинитися я, якби все сталось по-іншому. Уявімо, що Майкл зник у Сиєтлі. Тоді Мак-Кенн зателефонував би мені, а я могла покликати Ківера на підмогу. Просто зараз ти міг би бути тут з ним та шукати мене.
– Перестань.
– Але це могло статися.
– Ти справилася б краще.
– Ківер був кмітливим типом.
– Був?
– Гадаю, мені слід це визнати.
– Кмітливим, проте не досить. Він припустився помилки. А ти могла б її уникнути.
– Якої помилки?
– Можливо, такої, якої саме збираюсь припуститися я. Він їх недооцінив. Якщо вони поховали його на фермі за допомогою канавокопача, то Мерченко був до цього непричетним. Не на цьому етапі. Це все робота їхніх рук. Допомога їм не знадобилася. Можливо, вони кращі, ніж ми собі думаємо.
– Не схоже на те.
– Сподівайся на краще, проте готуйся до гіршого.
Того ранку в Материному Спочинку восьмеро чоловіків зустрілися за прилавком бакалійного магазину. Як і минулого разу, власник магазину був уже там. На ньому знову було одягнуто дві сорочки, а ще він досі мав неохайний вигляд та був непоголеним. Як і минулого разу, першим до нього приєднався продавець із магазину запчастин до зрошувальних систем. Після нього прибули водій кадилака з офісу FedEx, одноокий портьє з мотелю, фермер, що розводив свиней, бармен з їдальні й Мойнахан, який отримав удар по яйцях та позбувся своєї зброї.
Восьмий чоловік приїхав на п’ять хвилин пізніше, він знову був у своїх випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям. Перші семеро чоловіків мовчали. Вони чекали, поки заговорить він. Він сказав:
– У мене погані новини. Ми довірилися не тим людям. Та система послуг не спрацювала так, як треба. Вона не виконала для нас роботу. І тепер нам ніхто не допоможе, крім нас самих.
Семеро чоловіків почали човгати на місцях. Ще не хвилювання, проте вже певна злість. Власне кажучи,
– Це стосується того, що я бачив сьогодні на CNN? Із Фенікса? Той росіянин?