Насправді це був жарт, що Бекман мав померти. Причин для цього не було, у всякому разі справжніх. Вона не пролила жодної сльози за цим нацистом, але вона не хотіла його смерті. І все ж вона була в цьому винна; без її дурної ідеї цього б ніколи не сталося. Генріх Бекман був би живий без Александри Райнгольд та її дурних ідей. Цього було достатньо, щоб почуватися до біса винною та присоромленою. Що за дурна ідея, платити за оренду вкраденими грошима. Ніхто не розумів, що вона лише хотіла допомогти, ані її батько, який вигнав її, ані її брат, який відчував, що повинен її захистити. Він просто натиснув на гачок. Карл, цей ідіот! Як же вона за ним сумувала.

Гельмут був єдиним у родині, хто зміг продовжити своє життя. Тому що він швидко відколовся й пішов своїм шляхом. Саме тому Алекс було так соромно перед ним після всієї справи з Бекманом. Лише тепер, коли її відчай став сильнішим за її сором, вона змогла довіритися йому. І виявила, що всі її хвилювання були зайвими.

Без брата вона б не пережила останні кілька днів. Вона покопирсалася в ящику кухонного столу й знайшла те, що шукала. Папір та ручку, якими Марта Райнгольд записувала свій список покупок.

Алекс сіла за стіл і на мить замислилася. Тоді вона зрозуміла, що хоче написати, й олівець почав дряпати папір. А десь надворі пролунав автомобільний сигнал.

57

Бернгард Вайс зазвичай проводив вихідні не у своїй офіційній резиденції в Шарлоттенбурзі, а у своєму будинку в Далемі{83}. Рат одразу зрозумів чому, коли звернув на обсаджену деревами доріжку для трясогузок. Він без проблем знайшов місце для паркування свого «Б’юїка»; тут люди паркувалися не на узбіччі, а в гаражах. Пташиний спів був єдиним звуком, який він почув, після того як вимкнув двигун. Рат розпочав подорож до Далема зі змішаними почуттями. Вайс був його єдиним керівником у справі Ґольдштайна, і оскільки віцепрезидент перебував на конференції у Вроцлаві, Рат використав всю суботу, щоб відтворити деталі зникнення гангстера разом з готельним детективом Грюнертом. Їм це вдалося досить добре. Однак надія Рата натрапити на слід Ґольдштайна до того, як йому доведеться зустрітися з Бернгардом Вайсом, не справдилася. Американець ніби крізь землю провалився. Він міг бути будь-де чи ніде в цьому чотиримільйонному місті. Але навіщо? Це питання Рат ставив собі весь час. Що вже зробив Ґольдштайн? Або що він ще планував зробити?

Це сталося сьогодні вранці: Вайс викликав на доповідь свого довіреного інспектора, який з тріском провалився. Якби Рат все ще не сподівався на дзвінок примирення від Шарлі, він, мабуть, взагалі б не взяв слухавку. Так він потрапив у пастку.