Бернгард Вайс серйозно подивився на інспектора.

— Це означає — ви маєте знайти Ґольдштайна. Якнай­швидше.

Рату довелося проїхати все місто, щоб дістатися до свого наступного пункту призначення. Нідершьонгаузен. Ще один житловий масив. Однак цього разу це було житло не начальника поліції, а короля злочинного світу. Рат вийшов і озирнувся. Що він робив не так у своєму житті, що ніколи не зможе дозволити собі такі будинки, ні як у гангстера, ні як у поліцейського? Можливо, тому що він грав за обидві команди, проте не за ту, що виграє.

Йоганн Марлоу проживав у вражаючій віллі на Вікторія­штрасе — так було частково тому, що не все було там створено для того, щоб вражати. Не було ніяких озброєних бандитів, які тинялися навколо його власності, а присутність Ліанга здавалася достатнім захистом для Марлоу. Саме китаєць відчинив Рату двері. Рат озирнувся. Сучасні меблі свідчили про наявність у господаря набагато більш витонченого смаку, аніж ті буржуазні речі в будинку Гюго Ленца.

Вони пройшли весь будинок, поки не вийшли на терасу. Доктор М. стояв у саду без сорочки, цілячись стрілою із лука у велику мішень, що стояла на іншому кінці великого саду. Чоловік був більш мускулистим, ніж Рат міг припустити. Він дуже спокійно прицілився і не дозволив відвідувачеві себе потурбувати, хоча, як зазначив про себе Рат, він, мабуть, помітив його краєм ока. Зрештою Марлоу відпустив тятиву, стріла полетіла вперед і розрізала повітря, перш ніж потрапити в ціль.

— Моя вам повага, — сказав Рат.

Марлоу опустив лук і повернувся.

— Ви коли-небудь займалися стрільбою з лука, пане інспекторе? — запитав він.

Рат похитав головою.

— Ви повинні це спробувати. Надзвичайно заспокоює, — усміхнувся Марлоу. — Більше того, — додав він, — це ідеальний спосіб безшумно вбивати на великій відстані.

— Індіанський метод, — сказав Рат. — Ви навчилися цього в Штатах?

— Вони зараз використовують іншу зброю. Переважно пістолети-кулемети Томпсона.

— Ви багато про це знаєте.

— Що це за інсинуації? Так, я кілька разів був у Штатах. Один раз у Чикаго, двічі в Нью-Йорку. Куди ви хилите?

— Ви справді не знаєте Ейба Ґольдштайна? Не маєте з ним нічого спільного?

— Ні, якого біса! У чому справа?

— Цікаво, чому ви тоді допомогли йому втекти з готелю?

— Перепрошую?

— Це ви влаштували покоївку в «Ексельсіор», чи не так?

— Інспекторе, не говоріть загадками. Розкажіть мені, що відбувається і що ви хочете від мене дізнатися. Тоді, можливо, я теж зможу вам допомогти.