— Я радий, що ви знайшли час, — сказав він. — Ви виглядаєте дуже зайнятим.
— Я завжди зайнятий. Яку інформацію ви маєте для мене? По телефону ви натякали на щось дуже захоплююче.
— Інформація досить вибухонебезпечна, — відповів Рат. — Це про людину, яка має багато гральних боргів і може потрапити через це у великі проблеми.
Фінк перелякався. Його ніби вдарили по голові.
— Що я маю з цим робити? Як давно ви цікавитеся незаконними азартними іграми?
— Я цікавлюся всім, що здається мені досить цікавим.
— Чого ви хочете? — запитав Фінк. — Чи не можете ви прямо сказати мені про це, замість того, щоб говорити загадками?
Рат дістав уже сильно пом’ятий випуск газети «Таг» і розгорнув його.
— Ось у чому справа, — сказав він, кладучи газету на стіл.
Фінк стомлено посміхнувся.
— Це вчорашній випуск. Вам потрібен свіжий? — Він поклав щойно надрукований «Таг» поверх старого. Заголовок, підкреслений червоним, виглядав не дуже приємно:
Єврейський гангстер тероризує Берлін. Що робить поліція?
— У вас затишшя? — запитав Рат. — Інакше чому ви все ще це друкуєте?
— Тому що люди хочуть це читати.
— І чому його релігія така важлива, що має бути в назві? Це майже схоже на напад.
— Це Ізидор Вайс{96} відправив вас до мене? — Фінк засміявся. — Чого ви хочете, пане Рате? Я думав, у вас є інформація, а потім ви прийшли до мене з такими старими речами.