— Вибачте, — сказав він. — Я не видаю своїх інформаторів.

Він загасив цигарку й підвівся.

— Ще раз вибачте. Мені ще треба вигуляти собаку, вона стає неспокійною.

Він нахилився й узяв за повідець Кірі, яка замахала хвостом, щойно зрозуміла, що вони збираються вийти на свіже повітря. Рат був уже на півдорозі до дверей, коли почув позаду себе голос Фінка.

— Стійте. Зачекайте!

Рат зупинився. Оскільки він стояв спиною до Фінка, то не втримався від посмішки, що розпливлася по його обличчю.

72

Ні, тут було зовсім не схоже на «Адлон»{97}, зовсім нічого спільного. Цегляні стіни були вологі, земля тверда. А в повітрі стояв пронизливий запах навозу, гною, солі та крові. І ще якихось хімікатів, про рівень токсичності яких вона воліла не знати. А вночі завжди лунали крики, які можна було почути і на фабриці осей, проте тільки тут вони були настільки гучними, що Алекс прокинулася від жаху в першу ж ніч і на мить подумала, що прямо поруч із нею кричать тварини, що помирають.

Що це за схованка! Старий цех для соління шкур чи як там Еріх назвав цю діру? І вона має бути вдячною за це?

Певним чином, звичайно, вона була вдячна. Проте шкода, що тепер у нього знову з’явилися помилкові надії. Вона не бачила його відтоді, як її звільнили, і була рада, що її розділ про Еріха підійшов до кінця. Але коли вона чекала його позавчора, готова втекти будь-якої миті, якщо він дивно відреагує на неї, вона помітила, що нічого не змінилося, що він все ще обожнював її, як і раніше. Це правда, вона скористалася ним. З іншого боку, він розважився, тому все ніби вирівнялося. Щойно вона залагодить свою справу з тим поліцейським-вбивцею, вона поїде з Вікі в інше місто, можливо, у Вроцлав, родина Вікі звідти родом, принаймні це досить далеко, щоб берлінська поліція більше не могла їх дістати.

Але спочатку треба було покінчити з поліцаєм. Вікі з’ясувала, що цю свиню звали Кушке. Вона прослідувала за ним до його квартири, і він нічого не помітив. Вікі стояла на сторожі, а Алекс намалювала. Тобто писала. Вони витратили на це менше п’яти хвилин. Ще менше на Вінтерфельдтштрасе. Там вони голосно крикнули: «Кушке, ми тебе дістанемо!», а потім втекли, сміючись, як колись в дитинстві, коли грали в котів та мишей.

Але справа була серйозна.

Вони хотіли по-справжньому налякати цього покидька, перш ніж Алекс завдасть останнього, остаточного удару, який змусить цього мудака заплатити за те, що він зробив з Бенні.

І заради цього вона з радістю погодилася пересидіти кілька днів у цій норі. Вона подивилася на кишеньковий годинник, Вікі знову запізнювалася. Не те, щоб вона увірвалася сюди саме в той момент, коли Алекс була з Еріхом. Ну, може це й добре. Алекс могла придумати кращі речі, аніж «займатися коханням», як називав це Еріх, на цьому смердючому смітнику. Принаймні він говорив не надто багато, вона цінувала це в ньому.