Тільки тепер їй зовсім не хотілося з нього сміятися. Прокляття!

Мабуть, Персик слідкував за Вікі. Хоча Алекс казала їй бути обережною. Кралле та його хлопці вже давно її вистежували, з того самого дня. Вікі розповіла їй, як вона врятувала ту судову пані від Кралле. А такий щур, як Кралле, ніколи нічого не забував. Він також ніколи не пробачить Алекс за те, що вона деякий час тому встромила свій ніж йому в дупу, коли він обмацав її і терся об неї своїм членом, а потім намагався засунути свого язика в її рот. Поки він був зайнятий, вона схопилася за ножа і встромила його один раз крізь штани прямо в його товсту дупу. Відтоді він залишив її в спокої, але вона напевне знала, що він просто чекає свого шансу, щоб помститися їй.

І ось цей шанс, здавалося, настав.

У Кралле були хороші шанси. Принаймні кращі, ніж у неї. У неї навіть не було ножа, поліцаї змусили її його віддати. Єдиний шанс, який у неї був, це те, що хлопці здалися б, припустивши, що Алекс давно втекла звідти.

Але вони не зробили їй такої ласки. Постаті, які вона бачила крізь щілину у дверях, вже наближалися до її сховку. Алекс озирнулася, шукаючи щось, чим вона могла би захиститися. Тут мало що валялося, на заводі осей був би більший вибір. До біса! Вона вирішила не повертатися на фабрику, де жили ці ідіоти, але ці мудаки мали прийти саме туди, де Алекс вважала, що перебуває у безпеці. Вона помітила дерев’яну ручку під купою мотлоху і потягнула за неї, доки не зрозуміла, від чого була ця ручка. Від шкребка, старого та вже іржавого шкребка, яким тутешні робітники вишкрібали зі шкур залишки м’яса. Цей, мабуть, не переїхав на нову фабрику для соління шкур. Вигнуте лезо було іржавим та тьмяним, а з обох боків воно мало дерев’яні ручки. Вона схопила цю річ і пошукала схованку, бо кроки ставали все ближчими. Але в цій клятій кімнаті не було схованки, лише одна можливість...

Двері відчинилися, і вона почула голос Кралле так близько, що боялася, щоб він раптом не почув, як калатає її серце.

— Хай тобі грець, Персику! Якого біса! Куди ти нас завів? Ти бачиш десь цю довбану лесбійку? Нам тут що, щурів трахати?

Сподіваючись на диво, Алекс затримала дихання у своєму сховку за дверима, коли почула, як хтось зайшов повз Кралле в кімнату. Вона бачила лише його спину, а не прищаве обличчя. Фелікс Пірсіг повільно обернувся, і перш ніж він встиг її помітити, вона відхитнулася назад і щосили вдарила його шкребком по голові. Вона вдарила його не лезом, а лише дерев’яною ручкою, але звук був такий, ніби він втратив кілька зубів, поки падав на підлогу. Її трохи занесло від сили удару, Алекс стояла над скривавленим хлопцем і дивилася на тупі витріщені обличчя інших.