— Звичайно, — Шарлі посміхнулася чоловікові до самих вух. Це допомогло. Він торкнувся свого кашкета й побажав їй хорошого вечора.
На сходах він знову обернувся.
— Понеділок, — сказав він, і Шарлі кивнула і посміхалася йому, поки він спускався сходами.
«Прокляття, — подумала вона, знову зачиняючи двері, — прокляття!»
Тепер було зрозуміло одне: Александра Райнгольд була хитрішим звіром, ніж вона собі уявляла. Як вона дозволила себе обдурити? Чудове знання людської природи, фройляйн Ріттер! Яка ж ти наївна гуска! Гереон був абсолютно правий. І, очевидно, Андреас Ланге також.
88
День був сірий, і, здавалося, світлішим він не стане, адже сонце вже давно зійшло. Над містом лежала товста ковдра з хмар, яка погрожувала впасти на землю дощем, але він поки ще не розпочався. У Мюлендаммі вже виник справжній натовп, п’ять кораблів чекали перед шлюзом. Наглядач шлюзу їв бутерброд зі смальцем, свій другий сніданок, поки відкривав шлюз для баржі, навантаженої горами залізного брухту. Оскільки зазвичай для цього йому були потрібні обидві руки, він постійно зажимав бутерброд між зубами, як інші робили це із сигаретами, коли їхні руки були зайняті. Баржа повільно проштовхнулася у шлюзову камеру. На її борту стояло четверо чоловіків, які тримали стіни шлюзу на безпечній відстані довгими дерев’яними палицями і стежили за тим, щоб їхній корабель не подряпав стіни, вкриті водоростями. Потім двоє підскочили до мотузок і прив’язали баржу до шлюзової камери, а шлюзовий наглядач повернув колесо в інший бік, щоб знову зачинити ворота.
Бутерброд більше не відволікав наглядача, він тим часом його повністю з’їв, тож важкі стулки залізних воріт зачинялися швидше, ніж відчинялися. Поки вони раптом не перестали рухатися.
Там щось застрягло, щось зачепилося, наглядач шлюзу одразу відчув опір. Мабуть, якийсь шматок мотлоху з їхнього дурного човна впав у воду й тепер затиснув ворота!
«Хай би вас чорти побрали!» — вилаявся він про себе, але подолати цей опір було нелегко. Він трохи повернув колесо назад, знову трохи відчинивши ворота, зазвичай це допомагало. Які тільки речі не плавали у Шпрее! Вони знайшли там усе, що тільки можна уявити: бочки з-під олії, іржавий каркас ліжка, світлофор, каркас дитячої коляски, навіть частково розкладену тушу корови, все застрягло в Мюлендаммі, і він справді не міг пояснити, як деякі речі взагалі потрапили у річку. Йому навіть не хотілося уявляти. Він не знав, що там може бути цього разу, але припускав, що знову настав час для прибирання.
Трюк із поворотом назад допоміг і цього разу, те, що застрягло під водою, звільнилося; ворота шлюзу знову заворушилися, тихенько скрипнувши й булькнувши.