— У воді щось є! — крикнув один із чоловіків на баржі для сміття. Капітан сперся однією рукою на свій дерев’яний посох, а другою показав у бік залізних воріт, які були майже зачинені. Наглядач шлюзу зазирнув у воду й побачив, що прямо під поверхнею мерехтить щось яскраве, що виглядає досить сплюснутим через оптичне заломлення. Якби наглядач знав, що це таке, він, можливо, не придивлявся б так уважно, але він не зрозумів цього, поки ці очі не втупилися в нього, очі на обличчі, настільки роздутому й блідому, що воно вже майже не було схожим на людське. Але це точно була людина, її шкіра стала восковою та зеленуватою від водоростей, її коротке волосся м’яко гойдалося на течії, наче водорості, а глибока, але абсолютно безкровна, а тому ще більш жахлива, рана на правій стороні обличчя, оголювала половину зубів і створювала враження, що ця людина до вас шкіриться. Лише коли наглядач шлюзу помітив усе це, він зрозумів, що дивиться на мертве тіло.

У нього підкосилися коліна, водночас він відчув спазми у животі й нічого не міг із цим вдіяти. Він опустився на коліна, один раз затнувся, а потім виблював весь свій сніданок у каламутну чорну воду шлюзової камери. Це було у четвер вранці, о шостій сорок п’ять.

89

Атмосфера підозріло нагадувала зібрання тижневої давності. Бернгард Вайс знову стояв на трибуні, й знову у віцепрезидента було серйозне обличчя. І знову йшлося саме про мертвого поліцейського. Вже іншого поліцейського, якого вбили в кварталі Ганзафіртель, і цього разу вбивство сталося не під час виконання службових обов’язків; чоловік мав вихідний день і був у цивільному одязі, коли його зарізав незнайомець.

— Обставини смерті залишаються для нас загадкою, — сказав Вайс, — політичне підґрунтя малоймовірне, але його не можна виключати, проте в цьому випадку, ймовірно, вбивця полював не просто на людину в уніформі, а конкретно на Йохена Кушке.

Торнов важко ковтнув, коли Вайс назвав ім’я мертвого копа.

— Хай йому грець, — сказав він, — це один з моїх людей. Один з моїх старих колег з Віттенбергплац.

Невдовзі це підтвердив Ернст Геннат, який замінив Вайса на трибуні. Будда, який особисто взявся за розслідування цієї справи, пояснив, що не можна виключати, що це була помста злочинного світу, оскільки сержант Кушке був одним з поліцейських, які майже два тижні тому чергували біля «КаДеВе», — це була операція, під час якої, як відомо, загинув один з юних грабіжників.

— Можливо, — вів далі Геннат, — це кривава помста від спільників чи покровителів мертвого грабіжника.

«Прокляття», — подумав Рат. Тут замішана ця Алекс. Тепер вона також стала вбивцею? Минулого вечора він не сказав Шарлі жодного слова про ту шмаркачку, яку побачив у її квартирі напередодні, і Шарлі теж нічого про неї не сказала. Але тепер він більше не міг мовчати про це. Що там сталося? Невже Шарлі настільки захопилася цією справою, що переховувала вбивцю?