114

Іноді вона вже не знала, де вона перебуває. І хто її допитував. Усе, що вона знала, це те, що хтось постійно її допитує, що їй ніколи не дають перевести подих; у кімнаті завжди був один чоловік, який ставив їй запитання, іноді декілька, що особливо стомлювало. Їй ставало все важче зосередитися. Іноді вона бачила чоловіків, яких там навіть не було, дедалі частіше, десь у кутку її ока, щось з’являлося, якесь знайоме обличчя, чоловік у червоному светрі, на мить їй навіть здалося, що вона бачить Гереона. Втома притягувала її до землі, як свинцевий фартух, але їй не давали впасти на підлогу, вона була змушена знову і знову боротися з тягарем своєї втоми, знову і знову. Як довго це тривало, вона теж не могла сказати.

Могли пройти години, дні, тижні.

Іноді її ясна злипалися, тому що їй не давали достатньо води. Тільки коли вона вже зовсім не могла говорити, бо в неї висох язик, їй дали ковток води. Тим часом вона досить добре оволоділа мистецтвом імітації сухого, безмовного рота, та й не всі її охоронці були однаково суворими, дехто змилосердився над нею трохи раніше, а з одним вона навіть деякий час подрімала, і він не намагався її розбудити. Але інші продовжували кричати на неї, стукати кулаками по столу, намагаючись її залякати.

Вони не давали їй спати і давали їй дуже мало води. І майже не годували її. В іншому вони не застосовували до неї жодного насильства. Ніхто не повірить в те, що ці люди з нею скоїли, що вони взагалі щось з нею робили, адже насильство, якого вона тут зазнала, не залишало жодних синців.

115

Заарештувати Ґольдштайна виявилося легше, ніж всі очікували. Чимало поліцейських, напевно, чекали на перестрілку в чиказькому стилі, щось із кулеметами, чи принаймні на перестрілку у стилі Дикого Заходу з револьверами, з яких іде дим.

Нічого подібного не сталося, ніхто не зробив жодного пострілу.

Бьому довелося ще раз повторити своє оголошення, потім Рат почув, як щось брязкає (як пізніше виявилося, один із чоловіків в уніформі через хвилювання перекинув на сусідній ділянці садового гнома), а потім показався Ґольдштайн.

— Тримайте руки вгорі, пане Ґольдштайне! — кричав Бьом у мегафон.

— Ґолд-стін, — почув Рат голос Ейба Ґольдштайна й мало не скрикнув від захвату.

План спрацював!

— Мене звати Ґолд-стін, — продовжив Ґольдштайн, — я громадянин США, і я думаю, що тут виникло якесь непорозуміння.

— Я арештовую вас, пане... Ґолдстіне, у зв’язку із серйозною підозрою у вбивствах Йохена Кушке, Герхарда Кубіцькі, Г’юго Ленца, Рудольфа Гьоллера та Ебергарда Каллвайта.

— Тоді нехай ваші люди підійдуть і одягнуть на мене наручники, інакше мої руки заніміють!