– А потім Вихладіл розлютився, – вставив Браунер. – Згідно з другою частиною плану, я мав убити Мока й звинуватити в цьому масонів. Мок, нібито, до них дотягнувся, і вони його вбили. Тільки я його не вбив, бо він мене надурив і втік по дахах. І тоді відбулося остаточне рішення. Говори зараз, Гейне!

Ніколаі здригнувся, тому що не він роздавав тут карти, а він не звик до такого. Однак він знав, що ці люди перебувають у якомусь трансі, і заради справи він не повинен їх переривати.

– Рік тому ми з Вихладілом втопили в бетоні… – прошипів астматичний подих Гейне – попереднього охоронця… єврея, Вольфганга Кемпського. Я зробився новим охоронцем і майстром… Вночі я підготував схованку біля Імператорської зали. Я все підготував... Ключі зробив для Товстуна, тобто Вихладіла, і схованку приготував... Велику, щоб туди міг увійти Товстун. Він мав сидіти там і скинути бомбу на імператора. Щоб відвернути увагу поліції, Клаусу довелося тримати хлопчика в фонарі. Це був план…

– Остаточний план, – сказав Браунер. – Це був остаточний план. Перед тим мали загинути хлопці , а Мок повинен був вести розслідування, але він поступився повії. Так казав Товстун.

– Кому він піддався? – запитав Ніколаі.

– Здається, Вихладіл мав на увазі баронесу, – тихо пояснив Мок, а Ніколаі дивно подивився на нього.

– Продовжуй розповідати, Браунер!

– Якщо б Мок почав нам перешкоджати, він мав померти. А якщо б і це не вийшло, існував остаточний план. Я не знаю, як це сказати... Ну, остаточний план...

– Мається на увазі вбивство Вільгельма II Гогенцоллерна, – повільно сказав глава імперської розвідки.

Відповіддю було мовчання.

– Викрадення хлопчика було частиною вашого плану, Браунер?

Дворецький зібрався з думками, бо знав, що у нього є лише один вихід: якби полковник був задоволений його відповіддю і все в голові слідчого стало на свої місця логічно, то, може, вони й не стали б їжею для риби в Одері.

– Фальшиве викрадення. Малий трохи посидів би з Вихладілом у Легниці у одного з наших, а я поїхав би туди через пару днів, бо Куртусь не любив Товстуна. І я був би з хлопцем до кінця, піднявся б з ним у ліхтар. Малий хотів помучити сестру своїм виглядом, а до того ж нічого не боявся. Ну, план був такий, щоб я сидів з хлопцем під стелею залу, а Товстун в цей час... Ну, не знаю, як...

– А в цей час Товстий кидає в імператора бомбу, – закінчив замість нього Мок. – Крім того, що я тобі все зіпсував. Тому що тебе заарештували, так, Клаус?

– Так, – пробурмотів Браунер. – Все пішло в лайно. Замість Товстого в нору мав пролізти Кульгавий, а Товстун замість мене до ліхтаря.