Люб'язно надали мені консультації:

– у галузі психології – Даріуш Долінський з Вроцлавського відділення Університету соціальних і гуманітарних наук,

– у галузі судової медицини – Єжи Кавецький з Медичного університету Вроцлава та Павел Лешнєвський з Поліцейської Школи в Пілі,

– у галузі загальної медицини – Роберт Кравчик,

– у галузі військової історії – Адам Шубельський.

⃝⃝⃝

Мачей Лампарський, Павел Янчарський і Пшемислав Скочек дали мені чудові літературні ідеї. Велику прихильність також до мене виявили Малгожата Осєвала і Павел Ромашкан також виявили до мене велику доброту.

Усім згаданим вище людям я дякую від щирого серця.

У цьому романі я дозволив собі зробити такі анахронізми та переінакшення:

1. Прем’єра сценічного твору "Урочиста церемонія в німецьких віршах", написана Гергартом Гауптманом для відкриття Зали Сторіччя, насправді відбулася в червні 1913 року, а не в травні, як я написав.

2. Імператор Вільгельм ІІ ніколи не мав на меті вшанувати своєю присутністю відкриття Столітньої виставки та Залу Сторіччя – від початку було відомо, що замість нього до Бреслау в травні 1913 року приїде його син, спадкоємець престолу Вільгельм Гогенцоллерн.

3. Ганс Польциг не брав участі в проекті розширення Концертного дому в 1902 році.

4. Проект Пауля Вольфа мосту, що сполучає Раковець з виставковим майданчиком, був створений лише на початку 1920-х років.

5. Знаменита скульптура ангела з написом "Навіть страждання є посланцем Бога" (auch der Schmerz ist Gottes Bote), якою сьогодні можна помилуватися на краю Західного парку Вроцлава, походить із цвинтаря св. Миколая, не з Великого кладовища.

6. Відповідно до інформації, що міститься в іншому моєму романі, "Привиди в місті Бреслау", дія якого відбувається в 1919 році, Генріх Мюльгауз працював у поліцай-президії Бреслау з 1918 року, а раніше був поліцейським у Гамбурзі. Тому він не міг бути у Бреслау 1913 року, тобто в той час, коли відбувається дія цього роману.