Кроки наблизилися, Альтсін відчув, що хтось підводить йому голову й прикладає щось до губ.

— Випий це, — на мить йому здалося, ніби він відчуває в голосі Цетрона турботу. Усміхнувся подумки: здається, марить. — Полегшить біль, але не дозволить тобі заснути. Після ліків, які ти отримав, тобі не можна спати принаймні до вечора.

Напій був холодним, із трохи гіркуватим присмаком.

— Радою крутять три шляхетські роди, що стоять на чолі чотирьох груп, — Цетрон знову почав ходити приміщенням. — Виссерини, Терліхи й Геркер-ґур-Дорес зі своїми родичами й прибічниками. Всі мають по три голоси. Інші четверо — це так звані «голоси народу» або ж представників купецьких гільдій, арматорів і ремісничих цехів із Низького Міста, обирані зібранням їхніх майстрів. Саме два місця серед них і звільнилися. Слухаєш мене? Не спи.

— Не сплю, — він розплющив очі.

— Усі почали гарячкові перегони за ті місця, бо вони дають перевагу в Раді. Раніше, коли тут владарювала Імперія, Рада залежала від губернатора. І хай би всі представники Низького Міста відразу постукали до брами Дому Сну, це не мало б значення. Але тепер уперше в історії міста існує такий розклад сил: три рази по три плюс два — і немає нікого, хто контролював би дії Виссеринів чи ґур-Доресів, аби отримати ще два голоси. Якби два головні роди поєднали сили, то мали б шість проти п’яти, й могли б посадити на ці два місця своїх людей проти волі купецьких гільдій і цехів. Бо гільдії й надалі обирали б, але саме Рада Міста вказувала б їм кандидатів. Слухаєш?

— Слухаю… — очі Альтсіна знову заплющувалися.

— Не спи, бо отримаєш по макітрі. Аби якісь два роди поєднали сили й посадили своїх людей на два порожні місця, це вони б радили в Понкее-Лаа. Мали б шість власних голосів плюс два, що дає вісім до п’яти. Влада, якої не мав ніхто від часів імперських губернаторів. Але Геркер-ґур-Дорес і Виссерини ненавидять одне одного. Ненавидять так, що якби зачинити їх у темній кімнаті, то по ста ударах серця звідти витягли б лише їхні шматки. Вони ніколи не поєднають зусиль. Тож обидва роди намагаються перетягти на свій бік графа Терліха, обіцяючи йому бозна-що, але той досі вагається. Здебільшого його влада походить від поваги, яку він має серед шляхти середньої руки, а також від репутації незалежного та нейтрального радника, для якого найважливішим є благо міста. Ну і, зрозуміло, він не довіряє ані Геркеру, ані Виссеринам.

Щось вдарило злодія в обличчя. Він здригнувся і закліпав.

— Я ж казав — не спи. Підозрюю, що граф грає у власну гру, — Цетрон говорив тепер тихо й швидко, змушуючи його концентруватися. — Висилає посланців до менш поважних родів, приймає від них подарунки, їздить на таємні зустрічі. Я наказав уважно спостерігати за тим, що відбувається у Високому Місті, бо відчуваю, що наближається гучна гроза. В кожній резиденції потроєно охорону, а чарівники наклали стільки захисних заклять, що повітря аж іскриться. І тому я заборонив вам туди ходити.