Альтсін знову заплющив очі, а коли розплющив їх, Цетрон сидів на стільці й напружено вдивлявся в нього.

— Що сталося у графа? — запитав нарешті хлопця.

Молодий злодій ковтнув слину. Горло раптом зробилося страшенно сухим.

— Ми пішли дахами з боку старих казарм. Резиденція всього в півсотні кроків від них. Ніч ясна, але до повні було ще далеко. Я залишився нагорі, а Санвес пішов за мур, виліз на стіну до балкону й відчинив вікно кабінету графа. Не було жодних заклять, охорони, нічого. Увійшов усередину та підійшов до шафки в стіні.

Альтсін замовкнув, а вся сцена постала перед його очима як жива.

— Раптом на стінах кімнати одночасно запалали всі канделябри, почувся звук, наче завило сто псів, а всередину увірвався якийсь розудітий франтик із мечем у руці. А Санвес… Санвес завмер на місці, наче прикутий чарами. І тоді той сучий син посміхнувся, підійшов до нього, увіткнув йому меча у живіт, і випхнув з балкона. Нанизу з’явилися охоронці й… били його палицями, били без перерви, поки він рухався, били, коли він завмер, били, коли він уже не був схожим на людину. Закінчили лише коли той молодий у супроводі якогось шпакуватого чоловіка зійшов униз і зупинив їх.

— А твоя рана?

— Не знаю, яким дивом вони мене помітили. Раптом здійнявся крик, і вони почали на мене вказувати.

— Ти звівся на даху, — Цетрон радше стверджував, ніж запитував.

— Не пам’ятаю, — збрехав Альтсін.

— Я би точно звівся на ноги. Чим отримав?

— Стрілою з арбалета.

Брови ватажка Ліги пішли вгору.

— З арбалета? Сину, якби ти отримав з арбалета з п’ятдесяти кроків…

— Рикошет. Стріла зрикошетила й вдарила мене в бік. Я впав, а вони, напевне, подумали, що я мертвий, бо не поспішали вилазити на дах. Пам’ятаю, що раптом я відчув слабкість, ледве доволікся до краю. Там нижче є канал, тож я впав у воду… Плив… Ну не зовсім… Дав течії понести себе аж до річки, а потім виповз на берег.

— І там тебе знайшли й принесли до мене. Я ж казав, що ми приглядаємо за Високим Містом. Щойно там почалися заворушення, я поставив людей на чати. У тебе більше талану, ніж ти вважаєш, бо ця стріла була отруєною, але вдарила боком, поламала ребра й здерла клапоть шкіри; трохи отрути дісталося до тіла. А вода в каналі вимила більшість її з рани. Але це була насправді сильна штука. Якби не купіль, ти осліпнув би й тебе паралізувало б, перш ніж ти сконав. Ти лежав непритомний цілий день. Якщо зараз заснеш, залишки отрути можуть почати діяти. Можеш прокинутися сліпим, паралізованим або й не прокинутися взагалі, — Цетрон спробував змінити тему. — Знаєш, ким був той, хто вбив Санвеса?