Альтсін із задоволенням спостерігав, як обличчя Санвеса поперемінно то блідне, то червоніє.

— Коли знайду того, хто…

— То що? Її також уб’єш? Татусь притиснув доньку, а та все виспівала. Особливо після того, як розійшлася плітка, що її коханий грає іншу пані. Вона хоча б нівроку, та баронеса?

Санвес зверхньо прихнув.

— Я не розмовляю про такі справи.

— Авжеж. А вивішування бабських трусів посеред порту — це щось геть інше. Хе-хе-хе. Ніхто не любить Фленваса, тож усі непогано розважилися, бо добре було насцяти в суп цьому надутому дурню. Але навіщо ти таке зробив?

Світловолосий опустив погляд.

— Я побився об заклад.

— Що?

— Побився об заклад.

Альтсін якийсь час намагався перехопити його погляд. Нарешті знизав плечима.

— Цетрон не має рації. Ти не дурнуватий, наче діжка зіпсутих оселедців. Ти дурнуватий, наче діжка зіпсутих голів оселедців. Я не питаю, із ким і на що ти закладався, бо жоден заклад не вартий четвертування. Ти бачив сокири й тесаки різників?

— Бачив.

— А Товстий розповідав тобі, як несбордійці намагалися захопити місто, відразу після того, як Імперія відійшла на Схід? Начебто, в місці, де мур боронила гільдія різників, вони атакували лише раз. Залишили там стос трупів, висотою з двох парубків, а щити, шоломи й обладунки були так надщерблені ударами сокир різників, що це саме вони пішли до Фіінландського Податку.

Санвес не відводив погляду від своїх чобіт.

— Може, старого Фленваса вдасться задобрити? — пробурмотів нарешті тихенько.

— Може. Хоча коли я бачив його востаннє, то він бігав містом із тесаком і горлопанив: «Вб’ю сучого сина! Затовчу падлюку! Тельбухи сволоті випущу!». А разом із ним бігало з десяток родичів. Якщо хочеш, то можеш спробувати з ним поговорити, — злодій штурхнув його в бік так, що Санвес мало не звалився з підмурку. — Дурню! Він хотів видати свою первородну за найменшого сина барона Френнеса Ґольнега. Барон не має грошей — самі лише борги; різник не має титулу, але грошви в нього повно. Шлюб доньки із синочком старої аристократії полегшив би його спроби отримати шляхетство. Не знаю, щоправда, що бахнуло в довбешки всім тим майстрам гільдій, але зараз кожен бажає мати титул і мешкати у Високому Місті. Неважливо. У будь-якому разі ти нетак зганьбив його квіточку, як знищив його мрії, бо барон розірвав заручини, а в Дераниса більше немає доньок на виданні.

Альтсін звівся, обтрусив штани.

— Але добре, що ти віддав Цетрону гроші, бо інакше він би й пальцем не ворухнув. Наказав мені викинути тебе з міста, — хлопець посміхнувся злостиво, побачивши блідість на обличчі Санвеса. — Ну добре, я пожартував. Наказав мені провести тебе до Чорної Брами. За нею є господа, і ти маєш почекати там, доки хтось із тобою не сконтактує й не скаже, що робити далі. Цетрон спробує якось домовитися з різниками. Ходімо.