Ну то що, починаємо розвагу?

Злодій знав цю дільницю краще, ніж більшість її мешканців. Мугрея була садибою гільдії Цетрона, і коли Альтсін тільки потрапив під його опіку, то виховувався на її вулицях. І на дахах, і в каналах, і в підвалах. Підозрював, що тут не було місця, куди б він не навідувався.

А тепер Цетрон, як старий ведмідь, виявився загнаним у свій барліг.

Граф, мабуть, ніколи не полював на великого звіра на його власній території.

* * *

Морок. Темрява липка й брудна. Здавалося, що тіні постійно рухаються, пересуваються, залишаючи за собою сірі смуги, які не зникнуть навіть за денного світла.

Альтсін зупинився в завулку і стягнув одяг ліхтарника. Шкіряний плащ не захистив би його від стріли з арбалета чи від удару меча, зате добряче сковував рухи, а до того ж трохи поскрипував у темряві.

Він перевірив зброю. Два кинджали, кастет, гаррота, кілька пляшечок із отрутами і кислотою проти мечів, палиць і магії стражників, чарівників і Праведних. Ну й, вочевидь, це мерзотне, неспокійне відчуття, що сутність, яка сидить у його голові, чим би вона там не була, нетерпляче чекає і все більше втішається наближенню бою.

Принаймні один із них добряче розважиться.

Альтсін відступив углиб завулка й зміряв стіну поглядом. На щастя, в цій дільниці не панувала мода на архітектурні дива, завезена з Імперії, що набувала форми чотирьох- чи п’ятиповерхових кам’яниць із такими прямовисними дахами, що навіть коти не зуміли б на них втриматися. Тут будували низенькі, ледве на два поверхи, будинки із пласкими дахами, на яких вечорами зазвичай розквітало товариське життя. Попереду було вікно, над ним — малий балкончик, а ще вище — балюстрада, яка огинала верхню терасу. Кілька рухів — і він міг опинитися нагорі.

„Думай“, — нагадав він собі. Явиндер стверджує, що Терліх атакував під впливом імпульсу, через смерть Праведного й тих хвиль, які розійшлися Силою, коли пробудилися твої сни. Тож він імпровізує. Скільки може мати людей? Він відіслав триста проти Каракатиці, а проти Цетрона? П’ятсот? Ні. Лінія сторожі й чарівників надто слабка, надто розтягнута. Ще не чути тривоги, все ще ніхто не знайшов оглушеного мага. Тому? Триста, може, навіть менше. З міських вартових він обрав тих, хто виявився під рукою, а за такий короткий час не привів би більше двох сотень, не зумів би опорожнити вулиці всього міста від озброєної варти. До того тринадцятеро Праведних і жменька чарівників. Разом — не більше трьох сотень.

Товстий готувався до бою вже тривалий час, але, скоріше за все, він теж такого не очікував. Зазвичай на дільниці він мав близько трьохсот людей, але, прокляття, його злодії не могли змагатися у відкритому бою з міською вартою, озброєною кольчугами, мечами, алебардами й арбалетами. До того ж він міг найняти чарівників, але не дуже добрих. Явиндер стверджує, що граф думає як генерал, тож, швидше за все, він сприйме цю битву як штурм ворожого міста. І спробує оточити окремі вулиці й захопити їх одну за одною…