Місіс Дюн і справді інколи забувається та перескакує з однієї теми на іншу. Боюся, вона мало що запам’ятала з нашої розмови про планування меню, тож завтра вранці, мабуть, доведеться знову все повторити.

У мене виник невеличкий задум стосовно лікаря і моєї діяльності в Енджелфілді.

Я детально виклала лікареві свої думки щодо Аделіни. У неї, без сумніву, виявляється своєрідний тип психічного розладу, з яким я ще ніде і ніколи не стикалася. У розмові з лікарем я побіжно перелічила прочитані мною праці, присвячені проблемам двійнят, їхнього розвитку й виховання, і з виразу його обличчя переконалася у його схвальному ставленні до моєї самоосвіти. Гадаю, тепер він кращої думки про мої здібності й можливості. Про одну зі згаданих мною книжок лікар взагалі не чув, і мені довелося коротко викласти йому наведену в ній аргументацію та фактаж. Після цього я вказала на деякі нечисленні недоречності, що їх я в тій праці помітила, і запропонувала певні зміни у висновках та рекомендаціях, які я б зробила, якби була автором.

Наприкінці моєї промови лікар посміхнувся і напівжартома сказав:

— А може, вам варто написати власну книжку?

Ця його фраза дала мені можливість висловити те, про що я вже досить довго думала.

Я зауважила лікареві, що тут, в Енджелфілді, ми маємо під рукою чудовий практичний матеріал. Я зможу знаходити по кілька годин щодня для письмового підсумовування своїх спостережень. У загальних рисах я окреслила кілька дослідів та експериментів, які слід провести для підтвердження моєї гіпотези. Я припустила, що цілісна й завершена праця матиме велику цінність в очах медиків-науковців та практиків. Потім висловила жаль з того приводу, що увесь мій досвід та офіційно підтверджений рівень кваліфікації є недостатньо вражаючими, щоб спокусити видавця опублікувати мою власну монографію, після чого зізналася, що я, як жінка, не маю цілковитої впевненості у своїй здатності довести до кінця такий амбітний проект. Потрібен чоловік — розумний, з належним рівнем наукової підготовки, проникливий і працьовитий, — для того щоб перевіряти і скеровувати мою дослідницьку діяльність у правильному напрямку. Лише за такої умови ця робота матиме успіх.

Ось таким чином я й посіяла у його свідомості зерна своєї ідеї, і результат виявився саме таким, як я й сподівалася: ми працюватимемо разом.

Боюся, що в місіс Дюн не все гаразд зі здоров’ям. Я замикаю двері, а вона їх відмикає. Я розсуваю штори, а вона запинає їх. А мої книжки й досі пропадають! Економка намагається уникнути відповідальності, кажучи, що в будинку водиться привид.