— Ти віриш, що вона щира?

— Від неї аж тхне щирістю!

— Аххх, — пробурмотів Айдаго. Остаточна схема постала перед його свідомістю, наче взірець на тканині. Дезертирство принцеси Ірулан було останнім кроком. Бене Ґессерит зосталися без жодного важеля проти спадкоємців Атрідів.

Алія заридала, притулившись до нього обличчям.

— Оххх, Дункане, Дункане! Його не стало!

Айдаго торкнувся губами її волосся.

— Прошу, — прошепотів він, відчуваючи, як її горе змішується з його печаллю, наче два струмки, що впадають в один ставок.

— Ти потрібний мені, Дункане! — хлипала вона. — Кохай мене!

— Кохаю, — прошепотів він.

Вона підняла голову й глянула на його освітлене місяцем обличчя.

— Я знаю, Дункане. Кохання розпізнає кохання.

Від цих її слів він затремтів, наче відсторонюючись від самого себе. Він прийшов сюди, шукаючи одне, а знайшов зовсім інше. Здавалося, що проштовхався до кімнати, сповненої знайомих, аби зрештою усвідомити, що жодного з них він не знає.

Вона відсторонилася від нього й узяла його за руку.

— Підеш зі мною, Дункане?

— Куди тобі буде завгодно, — відповів він.

Вона повела його через канал, у темряву біля підніжжя масиву, до Місця Безпеки.

Епілог

Епілог

Не хоронили його — не було забирання води Муад’Діба,