Але не оплакуйте мене, адже цей контакт зовсім не став смертю, а лише переродженням. Після того, як сингулярність поглинула мене, тіло витягнулось в струну по вертикалі і сплюснулось в точку по горизонталі, але біль тривав долі секунди. А далі було звільнення — усі частинки, молекули і атоми того, що колись складало моє тіло упали в сингулярність, а душа вільно витала, відчуваючи свободу і блаженство, які не зрівняти із жодним земним відчуттями.
Стрілець А — мудрець. Він не знищує, а збирає і оточує себе інформаційним полем, щоб згодом відтворити в своїх надрах те, що колись поглинув. Зараз він накопичує енергію для нового народження цивілізації. Це станеться скоро, думаю за тутешніми, мірками — за півстоліття. Оскільки я єдина мисляча істота, яка потрапила на його поверхню, мій досвід для нього безцінний. Саме тому йому і потрібна була людина, по пам’яті якої можна відтворити все, що вона колись бачила та чула. Ми з ним тепер партнери. Настане час і ми разом з інформаційного поля відновимо не лише моє тіло, а й усі живі істоти і неживі предмети, які я зустрічала за своє життя. І вони зможуть відчувати лише ті емоції, які я пережила за своє життя. Скоро Молі, дуже скоро ми будемо разом.
Тепер я молюся лише за те, щоб ненависть і злість в моєму минулому не переважила над любов’ю і добром. Мушу закінчувати, відчуваю як зв'язок між мною і землею з часом слабшає, знаю настане день, коли я забуду звідки прийшла і лише у снах далекі земні пейзажі нагадуватимуть про те, хто я насправді. Вірю, що світло принесене капітаном Граком зі стрільця А, врятувало тебе і людство.
Щиро, твоя Гелена Арон».
Один день із життя містера Кореля
Один день із життя містера Кореля
— Ви справді містер Корель, — запитала дівчина, — Як мені поталанило! Я так мріяла з вами познайомитись.
Містер Корель напнувся. Йому добряче набридло давати автографи, тому він і не ходив на кінопокази, театральні прем’єри і всілякі перфоменси, де міг здибатись з мистецтвознавцями і шанувальниками нових напрямків в арт-культурі. Не відвідував він і літературних кав’ярень, де збиралася так звана богема, аби обсудити останні здобутки кінематографа. І хоча запрошення на подібні заходи щодня лягали на його стіл, він, не розпаковуючи, кидав їх у камін. Це дійство викликало неабиякий захват у його собаки — Раймонда, який вищав, підскакував і так інтенсивно махав хвостом, що його доводилося втихомирювати.
Відверто кажучи, Корелю в місцях, де збиралася мистецька інтелігенція було нудно. Одні і ті ж розмови: про кризу жанру в Голівуді, про подібність сюжетних ліній у всіх сценаріях, про роль музики у фільмах… Здебільшого розмови ці затівали дівчата, яким було за 30, рясно заштукатурені пудрою, з нарощеними віями, волоссям і нігтями. На меті у них було одне — зняти фільм за власним сценарієм, прославитись у світі кіно і скосити побільше бабла.