Вони вийшли з магазинчику. Сюзанна змінила вивіску «Відчинено» на «Зачинено» і повернула в дверях ключ.

Пішли довгою вузькою вулицею, на якій рядочком стояли дешеві любовні машини-автомати, з котрими за півсотні можна було позайматися коханням. Машини виглядали подертими, в деяких місцях з них позлазила фарба; проте до них стояли чималі черги — переважно беззубих дідів і прищавих школярів. Біля однієї такої машини навіть зчинився лемент: якийсь неголений беззубий дід, років 90, вимагав, аби його пропустили без черги, як ліквідатора авіааварії в Гончих псах. Діда ніхто пропускати не збирався і він марно тицяв посвідченням і нарікав, що може вмерти, так і не отримавши своєї порції насолоди.

Біля останньої в ряду машини інспектори чистоти проводили дезінфекцію.

Якийсь малолітка підбіг до Кореля і смикнув його за рукав:

— Дядя, дядя, дай десятку, на любов не вистачає!

Інший хлопчина, що стояв поруч, осмикнув друга:

— Не соромся, прийдемо в свято, коли будуть знижки.

Корель швидко відвернувся і прискорив ходу. Йому і ці черги і машини були огидні. Сюзанна поспішно задріботіла за ним.

В макдональдсі в час пік людей як мурах. Вони вистояли довжелезну чергу, Сюзанна взяла собі подвійний чізбургер, пиріг з вишнею, капучіно і морозиво. Корель замовив чай і салат з капусти.

— Візьміть собі ще щось, — напосідала Сюзанна, — Хіба ж цим можна найстися?

Проте сценарист залишився непохитним. Тримаючи таці поперед себе, вони пройшли в кінець їдальні і сіли за кутній столик. Атмосфера тиснула на Кореля і він думав: «Якого чорта я поперся в цю діру? Невже тільки через те, що цю дівку звати так, як героїню мого сценарію — подумаєш привід таскатися по всяким сумнівним закладам. До того ж вона недалека, це і сліпому видно. І що я за чоловік такий?»

Сюзанна, між тим, дискомфорту не відчувала. Вона наминала замовлене, аж за вухами лящало і ще й умудрялась при цьому розбірливо говорити.

— Скажи, — спитала вона з набитим ротом, — навіщо ти про мене написав?

Від несподіванки Король застиг з відкритим ротом:

— Я-а… писав не про тебе, я навіть не знав про твоє існування. Це збіг. Ви з моєю героїнею тезки.

— Якби ти тільки знав скільки в мене неприємностей через твій сценарій! — мовила дівчина серйозно.

— Справді? Вибач, я не хотів завдати тобі прикрощів.

— Скажімо відсилаю я резюме. Мені призначають співбесіду, я приходжу, а мені кажуть: «Ах, ви не Сюзанна Міракал. Я кажу: «Ні, я Сюзанна Міракал. А вони: ні, ні, ви не та Сюзанна Міракал. Ви нам не підходите». І так постійно, уявляєш?

— Який жах! — мовив Кароль, бо не мав уяви, що ще можна на таке відповісти.