— Я вже навіть вирішила писати в резюме Сазанна Міракал, а в дужках (не та). — дівчина голосно розсміялась.

Корель зітхнув, тепер у нього не залишилось ні найменших сумнівів, що тезка його героїні — тупенька. Принаймні, на першій зустріч, можна було б поговорити про щось розумніше?

— Але мене це вже так дістало, що я придумала свою версію наших стосунків.

— А у нас якісь стосунки? — здивовано запитав Корель.

— Я сказала, — продовжувала Сюзанна, не зважаючи на запитання Кореля, — що ти закохався в мене, а я не відповіла тобі взаємністю і ти вирішив назвати головну героїню моїм ім’ям.

Корель не відповів.

— Гарно я придумала, правда?

Але режисер схоже не поділяв думку своєї нової приятельки.

Він вже думав підвестися й піти, ніби у вбиральню і більше не повернутися, але тут Сюзанна випалила таке, що змусило його передумати.

— Вона сьогодні заходила до мене перед твоєю появою.

— Хто?

— Як хто? Сюзанна Міракал — віртуальна.

Між ними запала тиша.

— Зачекай. Ти щось плутаєш, — врешті промовив Корель здавлено. — Вона не могла заходити, адже вона не жива.

— Ти що мене за дурну маєш? Думаєш я не можу живу людину від мертвої відрізнити?

— Але ж її в природі не існує, вона була лише на екранах. Її намалювали дизайнери…

Сюзанна стенула плечима. Корель покусував губи:

— Що вона казала? Куди збиралася йти?! — нарешті запитав він.

— О, вона сказала, що ти деспот. Їй дуже не подобалось те, що ти змушував її робити на екрані і вона вирішила жити своїм життям.

Корель надовго задумався. Зрештою, чого тільки в світі не відбувається. Клоновані кози народжують козенят, роботи покінчують життя самогубством, вискакуючи на газову плиту. Чому б не припустити, що і його Сюзанна Міракал ожила?