Тіло поляка лежало поверх спального мішка. Квадратне, зрите глибокими зморшками обличчя здавалося скам’янілим. Очі були заплющені, зуби зціплені, під нігтями проступила синява.

— Він живий, — сказав Рассел у відповідь на переляканий погляд Стонора, — але я не зміг привести його до тями.

Лоу нахилився над Ковальським, помацав пульс, похитав рудою головою.

— Кепсько мати кретина замість лікаря.

— Та все ж від нього тут було б більше користі, ніж від усіх нас, разом узятих, — відзначив Стонор.

По тілу поляка пробігла ледь помітна дрож. Лоу простягнув руку, хотів торкнутися його чола, але від волосся Ковальського з тріском ударили синюваті іскри. Лоу поспішно відсмикнув руку.

Стонор, Лоу і Рассел перезирнулися.

— Це схоже на ураження струмом, — пробурмотів Лоу. — Його тіло наелектризоване.

— В усякому разі, це не радіоактивність, — сказав Стонор, підносячи до нерухомого тіла поляка індикатор. — Бачите, стрілка не відхилилася.

— Зачекайте, — раптом промовив Рассел.

Він нагнувся до акумуляторів і вимкнув світло. Стонор і Лоу, схилившись над Ковальським, перелякано відсахнулися.

Брови, волосся й борода поляка в темряві засвітилися яскравим фіолетово-синюватим світлом. Від його обличчя й одягу також струмувало світіння, але слабкіше. Здавалося, на койці розпростерта нерухома фосфоресціююча[179] примара.

Рассел знову увімкнув світло. Сяйво зникло.

— Якась чортівня, — невпевнено протягнув Стонор. — Боюся, що тут і Жиро буде безсилий. А як по-твоєму, Джеку?

— Нам, певна річ, невідома природа розряду, що уразив Генріха, — задумливо відповів астроном. — Однак треба спробувати.

Він узяв бляшанку з-під консервів, яка стояла біля примусу, розрізав її ножицями і розпрямив у плоску пластинку; від’єднав дріт заземлення радіостанції і приєднав його до пластини, відтак розстебнув хутряний комбінезон поляка й обережно торкнувся пластиною голих грудей. Почувся тихий тріск, що відразу урвався, тільки-но пластина щільно лягла на груди Генріха.

Рассел прикрив пластину комбінезоном і знаком підкликав Лоу:

— Тримайте.