В окремому доповненні до основної інформації ноланські Джи Тау повідомили, що генетичний матеріал акторки Гіляри Асур також використовував знаменитий клонороб Тейсанболон у триста дев’яносто п’ятому році для створення генетичної матриці позасерійних високоспеціалізованих виробів Н095 «Ленго», Н097 «Шерма» та Н098 «Овіта».

Марков пдсумував інформацію такими артикулами:

1) справжню клонку на ім’я Батріс, судячи з усього, таки було демонтовано;

2) необхідно перевірити справжність акту знищення п’ятого виробу серії КМ2300;

3) треба прояснити темну шнягу про старенького адмірала Глагау;

4) необхідно з’ясувати, коли і за яких обставин у гаремі Ліди Унно з’явився перетворений (ким саме?) на жінку Ленго, який видавав себе за демонтовану клонку Батріс;

5) треба виявити, чому інформація про демонтаж справжньої «Батріс» не була належним чином зафіксована у базі даних ноланського відділення імперського Комітету з питань генетичного відтворення та модифікації, що дозволило Ленго видавати себе за демонтовану клонку.

Імперський комісар наказав своїм детективам, які перебували у поліцейському управлінні Астера, негайно доправити клонку Наталію до кімнати допитів, а сам передивився персональний файл відставного віце-адмірала Флоту барона Ойгена Глагау. Виявилось, що стодворічний барон уже рік, як перебував під домашнім наглядом з огляду на прогресуючу душевну хворобу. Саме ця хвороба свого часу спричинилась до його відставки з посади начальника технічно-ресурсного управління Шостого флоту. Сталося це ще до Війни з ящерами, коли Шостим флотом командував Ігі Шелтон. Після відставки барон ось уже тридцять років мешкав у своєму будинку в місті Ганаз на Нолі. Чутки про його садистичні нахили та специфічну пристрасть до юних клонок час від часу давали спадкоємцям надію оголосити відставного вояку недієздатним, але місцевий суд вперто їм у цьому відмовляв. На придбання у власність клонки КМ2300 «Батріс» адмірал затратив ледь не всі свої заощадження, чим довів спадкоємців до сказу. Він отримав замовлену клонку від виробника у чотириста дванадцятому році, коли біологічний вік Батріс не перевищував п’ятнадцяти років, і чотири роки поспіль з’являвся у світському товаристві лише у супроводі юної красуні. У марції чотириста шістнадцятого року Глагау викликав до свого будинку працівників міської медичної служби. Ті виявили Батріс ледь живою, розіп’ятою на спеціальному пристрої для тортур. Медики констатували больовий шок, численні опіки, порізи і сліди жорстоких побоїв на всьому тілі клонки. Зокрема, з її спини вирізали широку смугу шкіри. Хоча Батріс була законною власністю адмірала, медики звернулись до поліції. Спадкоємці старого нарешті отримали переконливі аргументи, і суд визнав Ойгена Глагау недієздатним, призначивши його молодшого брата опікуном. У свою чергу, ноланське відділення імперського Комітету з питань генетичного відтворення та модифікації провело обстеження Батріс і визнало, що пошкодження її тіла несумісні із виконанням нею базових функцій працівника елітного сектору секс-індустрії. Агент Джи Тау, який склав цю інформацію, у доданому рапорті висловив обґрунтоване припущення, що під час знущань над Батріс у будинку адмірала перебували треті особи. Зокрема він звернув увагу на те, що у гостьових кімнатах адміральського будинку були знайдені свіжі біологічні сліди невстановлених осіб.