11 юна 417 року Ери Відновлення.

Дискоїд, що доправив Маркова до імператорської ставки, виявився десантною «літаючою тарілкою». Від часів перебування на Кідронії імперський комісар не літав затиснутим між титанових лещат протиперевантажної ніші. За місяці перебування на владних посадах він відвик від жорсткої динаміки військових машин, від ляскання люків, від запахів нагрітих металів і гідравлічної рідини. Коли півторагодинна подорож добігла кінця, Марков з першої спроби не спромігся навіть на ноги звестись.

«Втрачаєш колишню легкість, старий хорте», — констатував він і додав на свою адресу кілька тіронійських ідіоматичних виразів.

Пілоти допомогли генералові зійти крутим трапом на злітний майданчик, де на нього чекав імператорський флаг-офіцер — струнка дівчина з видовженим лицем, світлою шкірою й попелястим волоссям корінної альфійки.

— Добридень, генерал-лейтенанте, — привітала Маркова дівчина. — Ви запрошені на розширену оперативну нараду. Приготуйтеся звітувати щодо вашого розслідування. Прошу вас, сір, іти за мною.

Імперський комісар рушив за флаг-офіцером у напрямку невиразного пасма пагорбів, що зливались із жовто-сірим пустельним пейзажем. Жодна помітна споруда не вказувала на призначення цього місця. Альфійка обійшла найближчий пагорб і зникла у земляній дірі. Марков попрямував за нею у темні надра базальтового плато. Ноги намацали сходинки, потім десь попереду відчинились важкі керамітові двері, і генерал опинився у вологому тунелі, освітленому жовтуватими плафонами. Флаг-офіцер жестом запросила його до кабінки монорельсу. Кабінка бадьоро зрушила з місця, разом із тунелем зробила кілька крутих поворотів і раптом почала падати до майже вертикальної шахти.

Кабінка зупинилась на значній глибині. Марков зрозумів, що секретна ставка Охоронця прав і свобод відділена від поверхні Золотої Планети, як мінімум, кілометровою товщею міцного базальту.

«А на Аврелії, виявляється, є укриття, безпечніші за Квантову цитадель», — гмикнув подумки поліцейський.

Відчинились ще одні масивні двері, відкриваючи анфіладу яскраво освітлених залів. Уздовж їхніх стін стояли різнокольорові шафи з апаратурою, панелі й пульти, за якими працювали оператори і техніки у польових строях Джи Тау.

«Комунікаційний центр, — зрозумів імперський комісар. — Звідси Щасливчик Теслен намагається керувати вісімдесятьма п’ятьма світами».

— Ідіть за мною, — запропонувала флаг-офіцер, забувши додати «сір». — Ми запізнюємось.

Марков не встигав за цибатою альфійкою, яка, здавалось, зовсім не відчувала авреліанського тяжіння. Ледь не клусом вони пробігли з півдюжини залів, завернули до бічного проходу, пройшли крізь вібруючі від напруги бокси з різноманітними сканерами і опинились у просторій залі. Імперський комісар зрозумів, що почали без нього. Біля великої, на всю стіну, демонстраційної панелі доповідав міністр Маккосліб: