І хоча vampiris видаються практично ідентичними із сучасними людьми з погляду загальної морфології, вони суттєво різняться на біохімічному, неврологічному та м’якотканинному рівнях. Шлунково-кишковий тракт у них вкоротився і став виробляти низку інших ензимів, що більше пасують до м’ясоїдного раціону. Оскільки канібалізм пов’язаний з високим ризиком пріонових інфекцій[110], імунна система вампірів демонструвала вищу стійкість до пріонових хвороб[111] і ще цілої низки глистів та паразитів-анізакид. Зір та слух у vampiris були кращими, ніж у sapiens; сітківка вампірів — квадрохроматична (містить чотири типи колбочок, а не три, як у звичайної людини); четвертий тип колбочок є спільним для різних нічних хижаків, від котів до змій. Його налаштовано на ближній інфрачервоний діапазон. Сіра речовина мозку вампірів була «недостатньо взаємопов’язаною», порівняно з людськими стандартами, через брак проміжної білої речовини. А тому ізольовані кортикальні модулі стали самостійними й гіперактивними, що стало причиною надзвичайних аналітичних здібностей і виняткового хисту до розпізнавання образів[112].

Теоретично всі ці адаптації є наслідками каскадного ефекту і можуть, попри різноманітність безпосередніх причин, бути простежені до парацентричної інверсійної мутації блоку Xq21.3 на Х-хромосомі[113]. Це викликало функціональні зміни в генах, які кодують протокадерини (білки, що відіграють критично важливу роль у розвитку мозку й центральної нервової системи). І хоча це спровокувало радикальні неврологічні й поведінкові зміни, суттєві фізіологічні зміни були обмежені м’якими тканинами й мікроструктурами, що не кам’яніють. Саме це, а також надзвичайно низька кількість вампірів навіть на піку популяції (у зв’язку з перебуванням на вершині трофічної піраміди) пояснює їхню відсутність у палеонтологічному літописі.

Цей каскад також спричинив суттєві побічні ефекти. Наприклад, вампіри втратили здатність кодувати ε-протокадерин Y, гени якого лишилися тільки в Y-хромосомі гомінідів[114]. Нездатні самостійно синтезувати життєво важливий білок, вампіри були змушені отримувати його з їжі. Таким чином, люди становили основу їхнього раціону. Але людська популяція поповнювалася вкрай повільно (унікальна ситуація, адже зазвичай здобичі в десятки разів більше, ніж хижаків). За звичайних умов така динаміка видавалася б надзвичайно марнотратною: вампіри виїли б усіх людей, а тоді вимерли б самі через брак необхідних поживних речовин.