Але ж не забувайте, що РІТЕГ випромінює тепло без перестанку. Ви не можете його вимкнути. Тому тепло просто накопичувалось. Врешті була досягнута рівновага, при якому тепло втрачалось через корпус так швидко, як РІТЕГ його продукував. Якщо вам цікаво, точка рівноваги була на знеможливих 41 С.

Я зробив повну діагностику регулятора та оксигенатора, і я щасливий звітувати, що обидва працюють бездоганно.

Водяна ємність для РІТЕГа була порожня, що не дивно. Вона мала відчинений верх, я не планував, що вона перекинеться. На підлозі причепа були великі калюжі води, і мені довго довелось їх прибирати своїм спортивним одностроєм. Ємність я наповнив додатково ще й водою з герметичної ємності, яку приніс у причеп раніше. Не забувайте, що мені ця вода потрібна для пропускання крізь неї бульбашок повітря. Це моя система підігрівання.

Але загальний висновок такий, що новини є хорошими. Критичне обладнання чудово працює, і обидва транспорти знову на колесах.

Шланги, які сполучали ровер з причепом, були добре зроблені, і тому відділились без пошкоджень. Я просто настромив їх назад на їхнє місце, і транспорти знову мали спільну систему життєзабезпечення.

Останнім, що треба полагодити, була буксирна клямра. Вона була цілковито зруйнована. На неї припала уся сила аварії. Як я і підозрював, буксирна клямра причепа була неушкодженою. Тому я переставив її на ровер і знову зчепив два транспорти для подорожі.

Уся разом оця невеличка пригода коштувала мені 4 Соли. Але тепер я знов у дії!

Наче як.

Що, як я наїду на ще одну пилову яму? Цього разу мені пощастило. Наступного вибратись може бути не так легко. Гадаю, це була трохи дивна аварія. Проблема була у тому, що одне колесо було на твердому ґрунті, а інше - на м’якому поросі.

Потрібен спосіб визначити, чи земля переді мною безпечна. Принаймні поки я не проїду Рампу. Коли я опинюсь на споді басейну Скіапареллі, я зможу розраховувати на нормальну піщану поверхню, до якої звик.

Якби я міг мати що завгодно, то вибрав би радіо, щоб спитати НАСА про безпечний шлях униз Рампою. Ну, якби я справді міг мати що завгодно, то вибрав би зеленошкіру, але прекрасну, королеву Марсу, яка врятує мене та хотітиме дізнатись більше про те, що на Землі називають “займатись коханням”.

Давно я не бачив жінки. Це я просто так кажу.

Менше про те, щоб переконатись, що я не перекинусь знову, я… Серйозно...без жінки вже роки. Я ж не багато прошу. І повірте мені, ботанік/інженер-механік не дуже популярний серед жінок. Та все ж, зрозумійте!

Хай там як. Я їхатиму повільніше. Як наче... повзу. Це має дати мені достатньо часу, щоб зреагувати, якщо одне колесо почне провалюватись. А ще менша швидкість дасть мені більший крутний момент, що зменшить шанси втратити зчеплення з поверхнею.