Це добре. Бо вони можуть слугувати ще й як канати.

Я видобув з купи найдовший кабель. Це той же, що був у мене для живлення дриля, котрий знищив Патфайндера. Я зву його своїм “Щасливим кабелем”.

Я встромив один його кінець у батарею, а другий - у ганебний дриль для зразків. відтак вийшов з дрилем надвір й почав шукати твердий ґрунт. Коли знайшов, я пішов далі на стільки, на скільки дозволяв електродріт. Я завів 1-метрове свердло на півметра у камінь, від’єднав електродріт та прив’язав його до основи свердла.

Відтак я вернувся до ровера та прив’язав дріт до багажних ґраток на даху. Тепер я мав довгий, тугий мотузок, що тягнувся перпендикулярно до ровера.

Я підійшов до середини дріт й потягнув у бік. Я отримав величезний важіль. Я лише сподівався, що свердел не зламається, поки я перекину ровера.

Я відійшов, натягуючи дріт більше й більше. Хтось мав піддатись, і це був не я. На моєму боці був Архімед. Нарешті ровер перевернувся.

Він впав на колеса, здіймаючи у повітря велику хмару пилу. Це була німа дія. Я був досить далеко, щоб рідка атмосфера не мала жодної можливості донести до мене звук.

Я відкрутив електродріт, звільнив свердела та вернувся у ровер. Зробив у нього повну перевірку систем. Це до стобіса нудно, але я мусив це зробити. КОжна система та підсистема працювала правильно.

ЛРР добряче потрудились при створенні цих роверів. Якщо я повернусь на Землю, то пригощу Брюса Нґ пивом. Хоча, мабуть треба купити пива усім людям із ЛРР.

Пиво, дідько, усім, якщо я повернусь на Землю.

Менше про те, повернувши ровер на колеса, настав час братись за причеп. Проблема у тому, що я у кратері.

Я проїхав більшу частину Рампи, коли перекинувся ровер. І Рампа знаходиться на західному краю кратера. Тому сонце з моєї точки погляду сідає дуже рано. Я затінений західною стіною. І це найвідстійніший відстій.

Марс - це не Земля. У нього немає щільної атмосфери, яка б переломлювала промені світла та мала у собі часточки, що відбивають світло за кути. Тут практично вакуум. Коли сонця не видно, настає темпрява. Фобос дає мені трохи місячного світла, але не достатньо, щоб мати з цього користь. Деймос - це маленький кавалок гімна, від якого взагалі нікому нема зиску.

Кажучи коротко, у мене скінчилось світло. Ненавиджу лишати причеп лежати на надувній кулі ще на одну ніч, та з цим нічого не вдієш. Він пережив увесь день отак. Можливо він у стабільному стані нині.

І ще, при поставленому на колеса ровері я можу знову використати спальню! Це прості речі, які ми забуваємо цінувати.

Журнал: Сол 500

Коли я вранці прокинувся, причеп ще не луснув. То ж це був хороший початок.