У 1954 р. Люїс перебирається з Оксфорда до іншого університетського міста — Кембриджа, де його обирають професором; у кембриджському коледжі св. Мигдалини він очолює щойно створену кафедру англійської літератури Середніх Віків та Відродження. У 1950-х рр. його обирають доктором Квебекського і Манчестерського університетів та почесним доктором університетів Діжона і Ліона; у 1948 р. він стає членом Королівського літературного товариства, а в 1955 р. — членом Британської академії наук; у 1957 р. заключну книгу «Хронік Нарнії», «Останню битву», відзначено почесною медаллю фонду Карнегі.

У той час Люїс отримує безліч листів від читачів із цілого світу; не дивно, адже у надзвичайно складні воєнні та повоєнні роки багато хто саме завдяки його творам повірив у християнські істини і навернувся до Бога. Серед таких новонавернутих була й американка з Нью-Йорка Джой Ґрешем, яка колись активно пропагувала в Америці комуністичні ідеї. Спочатку вони з Люїсом листувалися, а після того, як на початку 1950-х рр. Джой переселилася до Британії, часто зустрічалися та спілкувалися. Та через кілька років у Джой з’явилися проблеми зі здоров’ям, а у березні 1957 р. Їй поставили страшний діагноз: рак. Надії на одужання не було, лікарі тільки розводили руками. Наприкінці того ж місяця о. Пітер Байд, колишній Люїсів учень, просто біля лікарняного ліжка обвінчав Джой із Клайвом. І сталося диво: хвороба відступила, подарувавши подружжю ще цілих три роки щасливого спільного життя. Вони разом побували у Греції; для обох то було здійснення давньої мрії. Та у липні 1960 р. недуга взяла своє: Джой померла. Люїс дуже важко переживав цю втрату. Здоров’я у нього похитнулося, і врешті-решт йому довелося покинути викладацьку роботу у Кембриджі. Помер він 22 листопада 1963 р.; за дивним збігом обставин, в той же день у Далласі загинув від рук убивці президент Кенеді, а в Лос-Анджелесі помер відомий британський письменник Олдос Гакслі, тож на тлі американської трагедії смерть Люїса зосталася майже непоміченою. Згодом цей збіг спонукав доктора філософії з Бостона Пітера Кріфта написати книгу під назвою «Між небом і пеклом: розмова десь поза смертю між Джоном Ф. Кенеді, Олдосом Гакслі та Клайвом С. Люїсом» (1982).

…Поховали Люїса в Оксфорді, місті, де він прожив добру половину свого життя, біля храму Святої Трійці; на надгробку його могили викарбувано слова «Men must endure their going hence». Це — одна з улюблених цитат його матері з Шекспірового «Короля Ліра»: