Зате Хувенал і Ферміна поділяли інший, теж у своєму роді незабутній спогад: одного вечора, коли валив густий сніг, їх заінтригував гурт людей, що юрмилися біля дверей невеличкої книгарні на бульварі Капуцинів, нехтуючи завірюху. Як потім з’ясувалося, до тієї крамнички саме зайшов Оскар Уайльд. Коли нарешті він звідти вийшов, справді навдивовижу елегантний, але, можливо, надто свідомий своєї елегантності, гурт оточив його, просячи поставити автограф на своїх книжках. Доктор Урбіно зупинився тільки для того, щоб подивитись на нього, але його збуджена дружина захотіла перейти через бульвар, щоб знаменитий англієць поставив свій підпис на єдиній речі, де вона вважала пристойним його поставити за браком книжки: на її прегарній лайковій рукавичці, довгій, гладенькій, м’якій і того самого кольору, що і її ніжна шкіра недавно одруженої жінки. Вона була певна, що чоловік з таким витонченим смаком гідно оцінить цей її жест. Але її власний чоловік рішуче заперечив проти такого вчинку, і, коли вона спробувала зробити по-своєму, знехтувавши його умовляння, він відчув, що не зможе пережити такої ганьби.

— Якщо ти перейдеш через вулицю, — сказав він їй, — то коли вернешся, знайдеш мене неживим.

Той порив був цілком природним для неї. Вже на першому році подружнього життя вона оберталася в світі з тією самою зухвалістю, з якою малим дівчам гасала по заболочених околицях Сан-Хуан-де-Сьенаги, так ніби вона й народилася з цією рисою вдачі, й чоловік дивом дивувався, як вона може так невимушено обходитися з незнайомцями і звідки в неї цей таємничий дар уміти порозумітися іспанською мовою з ким завгодно у будь-якій країні світу. «Мови треба знати, коли ти хочеш продати що-небудь, — казала вона, весело сміючись. — Та коли ти приходиш купувати, всі й так розуміють, чого тобі від них треба». Важко було уявити собі людину, яка б так швидко і з такою радістю пристосувалася до повсякденного життя в Парижі, який вона зуміла полюбити і згадувала з приємністю, незважаючи на його нескінченні дощі. Та коли вона повернулася додому, приголомшена безліччю найрозмаїтіших вражень, стомлена подорожжю й напівсонна від вагітності, перше, що у неї запитали в порту, це як їй сподобалися дивовижі Європи, і вона з лаконічністю, властивою для карибської говірки, підсумувала шістнадцять щасливо прожитих місяців в чотирьох словах:

— Там содом і колотнеча!

IV

Того самого дня, коли Флорентіно Аріса побачив Ферміну Дасу на паперті кафедрального собору, на сьомому місяці вагітності й цілком свідому свого нового становища світської жінки, в ньому зродилася люта рішучість здобути собі славу й багатство, щоб стати гідним її. Він навіть не став сушити собі голову над тією незручністю, що вона одружена, бо водночас вирішив, так ніби це від нього залежало, що доктор Хувенал Урбіно помре. Він не знав, ні коли той помре, ні як саме, проте уявив собі це як подію неминучу, що її він чекатиме без поспіху, без хвилювання, хай би довелося чекати й до кінця світу.