— Мабуть, — погодився він. — Наступним буде урок кохання.

І стягнув з неї простирадло, а вона не тільки не опиралась, а й різким порухом ніг відкинула його далеко від койки, бо не могла далі терпіти жароту. Її тіло було округле й пругке, голою вона здавалася набагато серйознішою, ніж одягнена, і мала специфічний, як у дикої звірючки, запах, що давав змогу вирізнити її з-поміж усіх жінок світу. На світлі вона відчула себе зовсім беззахисною, гаряча кров шугнула їй у обличчя, і вона не знайшла іншої ради приховати рум’янець, як обняти чоловіка за шию і міцно-міцно припасти губами до його губів, аж поки обоє мало не задихнулись у поцілунку.

Він добре знав, що не кохає її. Одружився з нею, бо йому подобалася її гордість, її серйозність, її сила, цьому рішенню почасти посприяло і його марнолюбство, та коли вона вперше поцілувала його, він сповнився певності, що немає жодних перешкод, аби вигадати палку пристрасть. Ні в ту першу ніч, коли до самого світанку вони гомоніли про все на світі, ні будь-коли вони й словом не обмовилися про кохання, ні він, ні вона не обманювалися в своїх почуттях — ні тоді, ні тим паче згодом.

Удосвіта, коли обоє заснули, вона ще була незаймана, але тривати довго це не могло. І справді, вже наступної ночі, після того як він навчив її танцювати віденські вальси під зоряним небом Карибського моря, йому довелося піти до ванної після неї, а коли він повернувся в каюту, вона чекала його, лежачи гола на койці. Й тепер вона сама взяла на себе ініціативу й віддалася йому без страху, без болю, з радістю людини, яка переживає цікаву морську пригоду, і та кривава церемонія не лишила по собі жодного прикрого сліду, крім почесної червоної троянди на простирадлі. Обоє показали себе в цьому ділі добре, то було майже чудо, і розважалися в такий спосіб і далі, вночі й удень, протягом усієї подорожі, і з кожним разом у них виходило ліпше й ліпше, тож коли вони дісталися до Ла-Рошелі, то вже розуміли одне одного як давні коханці.

Рік і чотири місяці вони жили в Європі, оселившись у Парижі і звідти відбуваючи короткі подорожі до сусідніх країн. Протягом цього часу вони любилися щодня, а зимовими неділями то й не один раз, пустуючи в ліжку аж до обіду. Він був чоловік доброї снаги, до того ж вельми досвідчений, а вона мала не ту вдачу, щоб дозволити будь-кому здобути над собою перевагу, отож обом довелося визнати рівноправність партнера в ліжку. Після трьох місяців палких любощів він зрозумів, що одне з них двох безплідне, й обоє пройшли доскіпливе обстеження в лікарні Сальпетрієр, де він колись відбув свій курс удосконалення. Справа виявилася нелегка й клопітна, але видимих наслідків не дала. Втім, коли вони найменше цього сподівалися, сталося чудо, і вже наприкінці наступного року, коли вони повернулися додому, Ферміна була вже на сьомому місяці вагітності й почувала себе найщасливішою жінкою у світі. Син, такий бажаний для обох, народився без жодних ускладнень під знаком Водолія, і його назвали на честь дідуся, який помер від холери.