Так військовий лікар Стефан Шредерс потрапив у поїзд, що вирушив тим же маршрутом, котрим промчав і ешелон, в якому були відправлені на каторгу з Києва Кисельов та Бунелик. Студент Першого Московського медичного інституту Шредерс, який достроково склав державні екзамени і пішов на фронт добровольцем, мав німецьке прізвище. Та він не був німцем. Народився й виростав у Білорусії, в дитинстві його звали Стефаном Жуковим. Чекіст Антон Шредерс всиновив хлопця, і з того часу Стефан став Шредерсом.
Разом із 886-м стрілецьким полком молодий військлікар потрапив в оточення на Сумщині. Контужений і поранений у ногу, він довго блукав глухими дорогами у ворожому тилу, намагаючись перебратися через лінію фронту. Та фронт відсувався все далі на схід. У якомусь із сіл колгоспники дали Шредерсу старенький костюм, підлікували. Після цього він вирішив іти в Брянськ. Блукали чутки, що там начебто починають діяти підпільники. Але в Брянську поблизу вокзалу Шредерс почув позаду сердитий окрик. Оглянувшись, побачив дні гвинтівки, спрямовані просто в груди…
Усього цього, звичайно, не знав Рейнгард Шварц, комендант Дурханцтабору, розташованого в Нижній Сілезії.
Дурханцтабір славився як величезний ринок невільників, був воротами в рабство для тисяч людей. Звідси брали безкоштовну робочу силу агенти концерну «І. Г. Фарбеніндустрі», уповноважені «короля сталі» Крупна, вербувальники «комітету планування» Альберта Шпейєра, представники канцелярії обергрупенфюрера СС Фріца Заукеля. Важкі грузовики та поїзди розвозили «живий товар» з Вроцлава в усі кінці гітлерівського рейху. Відомство Генріха Гіммлера продавало невільників групами і поодинці заводчикам, фабрикантам, землевласникам-бауерам, фірмам і трестам. Комендант табору Рейнгард Шварц добре розумів, кому і для чого поставляє рабів, і робив усе можливе, аби лиш високосановні клієнти-вербувальники бачили в його «господарстві», обнесенім колючим дротом, послух, покірливість і порядок.
У супроводі свого помічника Руді — істоти ліліпутського зросту з незмінним нагаєм у руці — Шварц робив черговий обхід. Оглянувши польський та чеський блоки, комендант завернув до бараків, у яких тримали росіян. На той момент у «руських» бараках чекала своєї долі партія невільників з України. Руді доповів: двоє новачків щойно відлупцювали (і це не вперше!) прибиральника сміття Клезовича. Той користувався довір'ям в охорони табору, залюбки роздавав своїм співвітчизникам стусани й запотиличники. Новачки накинулися на Клезовича з кулаками і порахували не лише зуби, а й ребра. Порядок було порушено, і Шварц ішов похмурий, як осіння ніч.