Нервове напруження й хвилювання далися взнаки: Бунелик сам незчувся, як задрімав. Та скоро прокинувся, наче від поштовху: поруч тихо шумів мотор транспортера. Ледве розплющивши очі, Бунелик побачив, що Шперлінг здіймає з рухомої стрічки якусь металеву річ. Потім німець підійшов до рентгенапарата. Бунелик починав догадуватись, яке призначення цієї затемненої кімнати. Заводська лабораторія…

Тим часом Шперлінг узяв кілька щойно проявлених фотоплівок і вийшов. Два чи три негативи, ще вологі, мабуть, зіпсовані, залишилися лежати на столі. До них можна було доторкнутися, випроставши руку. Та Бунелик примусив себе не рухатись. За хвилину скрипнули двері. Шперлінг поглянув на канапу, сів до столу, вийняв із шухляди паперовий пакуночок. Розгорнув. У пакуночку було кілька варених картоплин, яйце і дві тоненькі скибочки хліба. Спочатку німець відклав убік одну скибочку і три картоплини. Подумав і одну картоплину забрав. Повернувся до Бунелика, торкнув за плече.

— Прокинься!

Той швидко підхопився. Шперлінг простяг йому дві картоплини і шматочок хліба. Розвів руками.

— Більше дати не можу. Продовольчі пайки зменшуються щомісяця. Дехто обідає, напевно, трохи калорійніше, хоч і війна, а нам залишається одне — апетит. Але про це не треба багато балакати. — Шперлінг приклав палець до вуст. — Ді венде габен орен…[21]

Згорток під вугіллям

Згорток під вугіллям

Що не день Бунелик все більше переконувався: Шперлінг не веде подвійної гри, не провокує його. Більше того, Ріхард ненавидить нацистів, їхні порядки, все те, що вони принесли Німеччині. Але Шперлінг не належав до тих своїх співвітчизників, які знайшли в собі мужність оголосити війну гітлерівському режимові. Таке відкриття зробив собі Бунелик, спостерігаючи за своїм «шефом».

Кисельов тим часом працював у цеху, де розкроювали аркуші алюмінію. Незважаючи на досвід, він ніяк не міг зрозуміти, для чого призначені ті заготовки. До сусідніх цехів входити було заборонено, тому всі надії він поклав на Бунелика: рано чи пізно, а їм вдасться-таки підняти завісу заводської таємниці.

Бунелик і Кисельов скоро вже знали, що в лабораторії за допомогою рентгену контролюється якість деталей. Очевидно, деталі, що їх подавали Шперлінгові на транспортері, вимагали особливої точності виготовлення. Рентгенопроміння виявляло найменші пошкодження структури металу, невидимі оком дефекти. Шперлінг виготовляв фотокопії виробів, знімки відносив комусь у сусідню кімнату. Мабуть, там ретельно вивчали їх, бо з кожного негатива він робив кілька фотокопій. Менш вдалі примірники недбало кидав на стіл, а під кінець роботи, залишаючи лабораторію, палив їх у газовій пічці. Здавалося, Шперлінг не веде обліку знімків. Але так могло лише здаватися.