— Такий нерозбірливий почерк.

Жмут паперу впав на землю та вмить зробився випалено-жовтим.

Подарунок для Гробаря.

— А що в тебе є?

— Лист.

— Покажи, — і спроквола ворушить губами: — «Дитинко моя, поки ще не…»

— А що означає «Дитинко»?

Розділ 4

Розділ 4

Ми простували крізь світло. Крізь світло до світла. До того самого Світла кохання.

Поселення. Місто Перших Живих, котрих я зустріла у Місті Мертвих.

Лише невелика частка тих, які не сподівались Обіцяного, але одержали все.

— Драстуйте, — вони зустрічали мене, повиходивши зі своїх обвитих виноградом осель. Барвисті віконниці, білі стіни, світлі строї. І трава. Всюди трава. Тонкі шовковисті стебла між плитами та камінням бруківки. На очищеній від битої цегли землі. Перші деревця, перший урожай з маленьких грядок. Великі добрі пси та багато усмішок.

— Драстуйте.

До будиночка Тих, Котрі Усе Починали.

Скинути куртку, вмитися прозорою водою, скуштувати свіжого хліба.

— От бачите. Ніхто вас тут не скривдить.

Добро та любов. Світло.

— Я можу вам допомогти?