У кожного з них є Вона. В кожної з них є Він. Їхнє кохання дає життя новим їй та Йому, щоб вони могли зустрітися та покохати. Адже найперший світ було створено саме задля любові.

Для Любові, в Любові та з Любов’ю.

— Вовче, давай залишимося тут.

— Так? — він зупиниться в кінці вулички білих будиночків. Там квітують пагорби, а там — порослі вереском гори?

Він навіть бровою не поворухне.

— Я сказала дурницю?

— Ні.

Просто янгол, котрий залишився з людьми, сам стає людиною. І коли приходить Зло, він може захистити від нього інших.

Тож Вовк навіть не наважиться сказати мені:

— Колись потім…

Адже Війна, в якій ми стали на бік Світла, нескінченна.

Ніхто не приводить тебе до Світла.

Ніхто не покладе тобі руки на лоба й не скаже:

— Дивись, — і ти побачиш Божий Образ.

Тебе примусять, розкинувши руки, мов хрест. Тобі подарують канчук, щоб ти виганяв із себе демонів. На тобі можуть випалити тавро й утаємничити в орден чи секту.

Але ти сам обираєш, по який бік стати.

Я хотіла сказати «раз і назавжди». Але життя таке складне. В житті все значно складніше.