— Чим?

Грядки полито. Відра наповнено водою. Вінки виплетено. Хлібини витягнуто з печі.

— Можливо…

Ми стояли край берега очищеної від кам’яних стін річки, біля піщаної обмілини, неподалік від човна, що загруз у піску.

— Куди нам плисти?

— Ще тут слід поприбирати.

Перетворити руїни на храми та будинки нового міста.

Посадити силу-силенну квітів.

Було обіцяно Рай. Вони одержали Рай. Але те, яким йому бути, залежить лише від них.

— Твоя куртка.

— А що?

— У неї на спині написано: «Крихітка».

— Це погано?

— Та ні, — посміхнувся він.

А його жінка сказала:

— Ми теж дещо про неї чули. Ти маєш право бути схожою на неї.

Зненацька малесенький вибух у червоно-чорному небі — сонячний полиск та білі хмарини.

На мить.