Чи самим простим:

— Бах! — не можна було їх убити.

Вгативши в Мутанта кулю, ти тільки примушувала його повернутись у твій бік.

А в деяких, ще добре, що не в усіх, посаджене в плоть зерно кулі проростало новим жахливим тулубом або парою нових жахливих рук.

І коли б Машинка та Крихітка не були одразу в багатьох місцях. Коли б, відбігаючи від Машинки, я не прибігала до неї, такої ж. Коли б не гукала сама до себе:

— Егей! — та коли б не прикривала сама себе…

Але Мутанти стріляли так влучно, і я бачила смерть двох машинок та чотирьох пійманих на постріл Крихіток.

Доводилось кидатися ще прудкіше. Доводилось одразу бути ще в більшій кількості місць.

І вбивати.

— Убивати?

— Убивати.

Здоровенний Мутант, шестеро рук, отже, я поцілила в нього двічі, схопив мене за ноги й підняв над землею.

«І що в ній такого?» — він зазирнув мені в обличчя. — «Нічого», — збираючись розірватися навпіл.

— Тобі допомогти? — спитала Машинка.

— Якщо неважко, — сказала я.

— Та-та-та! — черга відтинає його великі руки.

— Та-та-та! — обережно підхоплює мене на свої кулі. Дає змогу відштовхнутися й стати на рівні.

— Та-та-та-та-та-та-та-та-та-та-та! — вбиває його.

Вибух, гуркіт, порохнява. Два білолицих від пилу Мутанти ступили в руїни білого будиночка.