Розділ 8

Розділ 8

Світло з розбитих вікон.

Пес обійшов спорожнілий храм по периметру й похитав головою:

— Це, мабуть, не тут.

— Підвал має бути тут, — сказав Вовк.

— Можливо.

Вхід до підвалу — верхівка кручених кованих сходів — виднівся в підлозі кімнатки ліворуч від царських воріт. Кімнатка запаскуджена, пограбована, смердюча.

Пес рушив сходами вниз, а Кіт підпалив у ліхтарі гніт, висвітлюючи темряву перед ним.

Підвал був невеликий, завбільшки як церква — цегляні склепіння та галереї. Кілька комірчин із вибитими дверима, і перший з тих нещільно зімкнутих провалів до якогось покинутого пекла опинився в одній із них. Звідти горіло майже невидиме червоне світло.

Осиковий хрестик на розплесканій долоні. Пес поклав його долі.

r

Він ще не завершив молитви, коли майже непомітна щілина стулилась, і червоне світіння зникло.

Другий вихід був у невеликій ніші праворуч перед поворотом.

Пес закрив його, обійшов підвал по колу та знайшов третій вхід, пробитий нечистими з одного світу в інший.

Ще один хрестик, ще одна молитва — і третій вхід так само закрито.

— То й що?

— Та нібито все.