І він закричав. Гучно, пронизливо. Його крик перейшов на ричання, а ричання стало ревінням.
— Не!!! На!!! Ви!!!
І вибух:
— ТОРРРРРРРООООХХХХ!!!
І на кілька тривалих миттєвостей запала цілковита пітьма після спалаху пекельного вогню.
А коли темінь розсіялась, я зрозуміла, що стою на ногах.
І що моя рана рубцюється, а рубець той зникає на очах.
Розділ 9
Розділ 9
А коли не стало Вітчима, зникло і Зло.
Скеля зробилась пустельною, а далі й геть щезла.
Почвари вили, а чорні звірі качалися по чорній від крові землі. Коли зникло Зло, грішники заклякли і стояли, як вительбушені ляльки.
І відступила Темрява. А зосталося Світло.
І це Світло осяяло всю землю.
Воно оживляло мертвих. Дарувало вічне життя тим, хто попри всі жахи тієї битви, зберіг у собі ясність і чистоту.
Даруючи тим, хто не збагнув найважливішої суті Світла, — нові переродження, що допомогли б їм вийти на гору.
Спалюючи демонів.
І відсилаючи грішників до чистилища, аби там вони позбулися спогадів та народилися дітьми, які не пам’ятають жодного зі своїх попередніх життів.