Светлый фон

Хлопцю вона дала років шістнадцять. Він чухав своє бліде черево і дивився, як вона з бойфрендом нишпорять, шукаючи ничку. Що ще з ним було не так, що він там просто сидів, такий спокійний аж далі нікуди, і дивився на них без жодного страху?

Бойфренд Кейлі знайшов те, що шукав, під матрацом і засунув собі під куртку. Він обернувся до хлопця.

— У тебе обличчя гниле, — сказав він. — Ти це знаєш?

— Знаю, — відповів хлопець.

— Добре. А тепер вилазь нахер з цього крісла, синку.

Хлопець не створював жодного клопоту. Він підвівся з крісла, упав на продавлене ліжко, лежав там і чухав собі черево. З грошима і наркотою вони заразом забрали й те кріслогойдалку. Змогли це зробити, бо її бойфренд мав панельного фургона.

Отакого роду життя вона вела в ті часи, таке, де вона виступала опліч чоловіка, з яким спала, допомагаючи йому вкрасти крісло, в якому щойно був сидів якийсь хлопець. Порчений хлопець. А вгадайте що? То було життя, в якому той хлопець не зробив нічого супроти. Він просто лежав, виставивши своє порчене обличчя до стелі, і чухав собі черево, і більше ніхера не зробив. Можливо тому, що був обдовбаний. Можливо тому, що йому було на все насрати. Можливо і те, й інше разом.

У цім вітерці відчувався квітковий аромат.

У Кейлі тьохнуло серце за Морою, але водночас її збуджувало передчуття, що тут краще місце, краще за в’язницю, краще за світ поза стінами в’язниці. Воно вчувалося безмежним, і під її ногами тут була земля.

— Хто б ти не була, я мушу тобі сказати, що мені страшно, — промовила Магда. — І я непокоюся за Антона.

— Не бійся, — сказала Кейлі. — Я певна, з Антоном усе гаразд.

Не знаючи, хто він такий, не переймаючись тим. Вона помацала, де рука Магди, і знайшла її.

— Ходімо туди, де співають пташки.

Вони обережно посунули вперед у тій чорноті, здогадуючись, що рухаються униз якимсь положистим схилом поміж дерев.

А чи не мерехтіння отам якогось світла? Чи це не проблиск сонця в небі?

Сяяв сліпучий світанок, коли вони підійшли до порослих чагарями решток якогось трейлера. Звідти вони вже могли триматися колись асфальтованого путівця, привиду розбитого часом шосе Круглявий Пагорб.

Розділ 15

Розділ 15

1

1