Відтак Бланш сказала:
— Нумо, Мідж. Ми ж дорослі жінки. Не будьмо просторіками щодо сексу.
— Ой, та не в тому річ. Це
Маргарет потерла собі лоба. Вона вдивлялася у Бланш поверх своїх окулярів у роговій оправі.
— Хіба не жахливо було б померти на якійсь поганій книжці?
— Мабуть, — відповіла Бланш, — але хто сказав, ніби те, що зараз відбувається, це смерть? Хто сказав, що ми мусимо померти?
Їхні збори на цей вечір були призначені задовго до нападу Аврори — вони ніколи не пропускали першого четверга — і всі чотири подружки провели цей день, безупинно, наче якісь тінейджерки, обмінюючись есемесками: чи не варто, зважаючи на обставини, скасувати зустріч? Утім, жодній цього не хотілося. Перший Четвер — це Перший Четвер. Дороті написала, якщо цей вечір буде для неї останнім, вколисатися разом з подружками — саме те, що треба. Ґейл із Маргарет віддали свої голоси «за», і Бланш також, почуваючись трохи винуватою через те, що покидає директорку Котс у скрутному становищі, проте має на це повне право, бо вже й так перепрацювала зайвий час, за який штат їй не виплатить компенсації. Крім того, Бланш хотілося поговорити про цю книжку. Як і Дороті, її вразило лиходійство тієї дівчинки Брайоні, а також те, як ця недобра дитина виросла в цілком іншу дорослу жінку.
А тоді, щойно вони повсідалися у вітальні Дороті, Маргарет дістала слоїки лоразепаму. Пігулкам було вже років зо два. Ще коли помер її чоловік, їх виписав Маргарет її лікар: «Просто, щоб допомогти вам це пережити, Мідж». Маргарет не випила жодної; хоча вона дійсно журилася через втрату свого чоло-віка, з нервами в неї все було гаразд, насправді, мабуть, навіть краще, бо, коли він помер, вона не мусила хвилюватися, що він уб’ється, розчищаючи заїзд узимку, або вилазячи по драбині обрізати гілки, які виросли жахливо близько до електричних дротів. Але, оскільки вартість пігулок покривала страховка, вона їх все одно купила. Ніколи не знати, що може знадобитися — таким було її гасло. Або коли. Схоже, зараз настало те «коли».
— Я подумала, краще зробити це разом, — сказала Маргарет. — Так менш лячно.
Трійко інших без жодних зауважень погодилися, що це добра ідея. Дороті Гарпер також була вдовою. Чоловіка Ґейл тримали в домі престарілих, зараз він уже не впізнавав навіть власних дітей. А щодо дітей дівчат із «Першого Четверга», то вони були дорослими людьми середнього віку, які жили далеко від пагорбів Аппалачії, і ніяке останнє возз’єднання рідних не здавалось здійсненним. Бланш, єдина не пенсіонерка в їхньому гурті, ніколи не виходила заміж і зовсім не мала дітей, що було, либонь, тільки краще, зважаючи на те, яким чином все обертається.