В її думках крутились одинадцять: одинадцять ключів, одинадцять доларів, одинадцять пальців, одинадцять бажань, одинадцять наметів на одинадцяти туристичних стоянках, одинадцять вродливих жінок посеред дороги чекають, поки їх щось переїде, одинадцять пташок на одинадцяти гілках одинадцяти дерев — нормальних дерев, зауважмо, не уявних дерев.

Що то було за дерево? Якщо справи йтимуть так, як вони зараз ідуть, хтось захоче повісити на дереві ту жінку, Євку, Лайла побачила це ясно, як білий день, бо все розпочалося з неї, так чи інакше, це розпочалося з неї і з того Дерева, Лайла чітко це відчувала, не згірш за тепло захованої в коконі дитини у себе на колінах, маленької дівчинки Срібло. Одинадцять немовлят в одинадцяти лімських квасолинах[225].

Лайла вловила себе на тому, що примовляє:

— Платина, Платина.

Недотепне ім’я цієї дитини: не Срібло, а Платина. Сілвер — це прізвище судді. Якщо Лайла колись і знала ім’я загиблої кицьки судді, то зараз згадати не могла. Дочку Клінта звуть Шейла Норкросс. Звісно, він нічого не визнав, яке розчарування, найгірше розчарування у всій цій справі — навіть не визнати того, що Платина — його дитина. Чи це Шейла його дитина. Губи в Лайли були сухими, а сама вона обливалася потом, хоча в машині було прохолодно. Двері будинку Зольник розчахнулись.

7

7

Чи міг він бодай щось зробити для цього хлопця, Террі не знав; йому навіть спробувати не спало на думку. Натомість він сів на ліжко і, поклавши руки собі на коліна, зробив кілька повільних, глибоких вдихів. Йому потрібно було зібрати докупи думки, викинувши з голови все лайно.

Спляча лежала на підлозі. Плетиво покривало її руки і голову, а також нижню частину тіла. В кутку лежали її заборсані разом з трусами штани. Жінка була маленькою, футів п’ять на зріст. Судячи з фотографій на стіні й на бюро, їй було за сімдесят. Можливо, більше.

Террі міркував, що чоловік, який намагався її зґвалтувати, мабуть, скинув жінку з ліжка на підлогу, коли стягував з неї штани. Утім, він не був на вигляд цілком дорослим чоловіком; у ньому прозирала підліткова худорлявість. Його джинси зжужмились на щиколотках, перепинені кросівками. «КУРТ М» було написано маркером збоку на ранті одної з кросівок. Його обличчя було червоною слизотою. Дихання збурювало червону пінку навкруг його рота. З паху в нього досі ринула кров, поповнюючи те болото, що вже утворилось на килимі. Пляма, яка забарвила дальню стіну кімнати і підлогу під нею, була клоччям плоті, яка, як припустив Террі, до того була членом і яйцями КУРТА М.