— Може, вона насправді не спала. Може, прикидалася.

— Уся така розслаблена, така відпружена, якою вона там лежала? Жодним чином. Повір мені.

— Як вона там опинилася? Чому не в міській буцегарні? — Бо вона скажена на всю її срану голову, ось чому. Сама вбила пару метокухарів голими, нахер, руками.

— А чого ти зараз не в тюрмі?

— Бо деякі йобані пацючари підставили мене! — вибухнув Дон. — Підставили мене нахер, а потім к-херам турнули мене! Директорка Котс і той її дружок, мозкограбар, шерифчин чоловік! Він і це місце собі у в’язниці дістав, мабуть, тільки тому, що жонатий на ній! Напевне, там була якась йобана договірна оборудка, він же ані дупля не тямить!

Дон вдарився у розповідь про те, як його, невинного, розпинали. Але Френкові було байдуже до того, що там Котс з Норкроссом ставили Пітерзу за провину. На ту мить розум Френка діяв, як та жаба на розпеченій каменюці, стрибаючи від одної ідеї до іншої. Стрибаючи високо.

Якась імунна до пошесті жінка? Саме тут, у Дулінгу? Це здавалося неможливим, але тепер він мав свідчення того, що вона прокидається, від двох людей. Якщо існує якась Нульова Пацієнтка[240], то десь же вона мусить бути, адже так, то чому б і не тут? І хто скаже, що десь нема інших імунних, розкиданих по всій країні і світу? Важливо: якщо це правда, то ця Єва Блек може підказати шляхи зцілення. І лікар (можливо, навіть його новий приятель Ґарт Флікінджер, якщо Флікінджер здатен оклигати й бути тверезим) зможе знайти в її крові щось незвичайне, що може привести до… ну…

Вакцини!

Ліків!

— …підроблені докази! Наче я зв’язувався з убивцею власного чоловіка, яка…

— Замовч на хвильку.

Як не дивно, Дон послухався. Він задивився в обличчя вищого за себе чоловіка блискучими від алкоголю очима.

— Скільки охоронців зараз у тюрмі?

— Офіцерів, як ми їх звем, ну, я точно не знаю. Небагато, коли все так накрилося. Ще залежить, хто прийшов, а хто пішов.

Він скривився, підраховуючи — неприємне видовище.

— Мабуть, семеро. Восьмеро, якщо рахувати Гікса, дев’ятеро, якщо додати містера Гівнопсиха, але ці двоє й бзда на вітрі не варті.

— А як щодо директорки?

Донові очі метнулись від Френкових.