— Але це було багато років тому.

Лайла висмикнула свої руки.

— Коли ти з нею востаннє бачився?

— П’ятнадцять років тому! — крикнув Клінт. Це вже було смішно.

— Шейлі Норкросс п’ятнадцять років.

— На рік молодша за мене… — промовив Джаред. Якби вона була старшою — вісімнадцяти чи дев’ятнадцятирічною — її народження передувало б шлюбу його батьків. Але молодша…

– І її батько, — сказала Лайла, важко дихаючи, — Клінтон Норкросс. Саме так написано в її шкільній особовій справі.

— Як ти дістала її особову справу? — запитав Клінт. — Я не знав, що це документи публічного доступу.

На обличчі його дружини вперше з’явилася ніяковість, а не злість… і вона якимсь таким чином здалася ріднішою.

— Ти натякаєш, що це було ницо. — Щоки Лайли палали. — Гаразд, мабуть, це таки було ницо. Але я мусила дізнатися прізвище її батька. Твоє прізвище, як виявилося. І тоді я поїхала подивитися на її гру. Це там я була минулого вечора, в спортзалі Коглинської старшої школи, на матчі ААС, дивилася, як твоя дочка грає в баскет. І в неї не лише твої обличчя й прізвище.

10

10

Загудів ріжок, і команда, що виступала в ААС за Три-Окружжя, побігла до бічної лінії. Лайла покинула роздивлятися трибуни в намаганні знайти там Шеннон.

Вона побачила як Шейла Норкросс кивнула одній зі своїх колежанок, якійсь вищій на зріст дівчині. Вони проробили екстравагантний ритуал: стукнулись кулаками, зчепились великими пальцями і сплеснули долонями в себе над головами.

Це було Кульне Вітання.

Це було воно, і тоді у Лайли обірвалося серце. Її чоловік виявився людиною в оманливій масці. Всі її сумніви і підозри раптом набули сенсу.

Це Кульне Вітання. Вона сто разів бачила, як його проробляють Клінт і Джаред. Тисячу разів. Стукнулись, зчепилися, лясь-лясь. У її голові зберігалося дорогоцінне слайд-шоу Джареда, як він вищає з кожним кадром, набирає тіла, волосся темнішає, робить Кульне Вітання зі своїм татом. Клінт навчив цього робити усіх хлопчиків в команді Малої ліги Джареда.