«Якщо ви бачите унітаз без брудних розводів, — подумала вона, — то вже знаєте, що десь неподалік присутня жінка».
— Трумі мені казав, що він дістав найкращу гидь, яка тільки може існувати, і він не брехав, — говорив Ґарт, ведучи її до трейлера. — Тобто, не сприйми мене неправильно, він був маніяком і брехав майже весь час, але то був той рідкісний випадок, коли він казав правду.
У борту трейлера зяяла діра, оточена ореолом із чогось схожого на засохлу кров… але ж, звісно, нічого такого там насправді нема. Мабуть, у неї переддрімотні галюцинації — цілком звичайний стан для людей, які довго були без сну — так казав у коментарі-включенні на «Ньюз Америка» той самозваний експерт, якого вона бачила перед тим, як утекти в Аппалачію до зелених пагорбів свого рідного міста.
— Ти ж не бачиш діри в стіні цього трейлера, правда? — спитала вона.
Навіть голос у неї наразі був дрімотний. Він немов промовляв з якогось репродуктора в неї на голові.
— Йо, йо, — сказав Ґарт. — Є там діра, усе в порядку. Слухай, Мікі, Трумі називав цей новий товар «Пурпурова блискавка», і я скуштував трохи, перед тим, як на сцені з’явилася та дика жінка й закатрупила Трумі і його партнера.
Ненадовго Ґарт відволікся в задуму.
— Той парубок, у нього було найдурніше тату. Отой какунець із
– Ґарте. Стоп. Відмотай назад. Та дика жінка. Це не та жінка, про яку балакають у місті? Та, яку тримають у в’язниці?
— Еге ж. Вона нелюдськи люта. Мені пощастило, що я втік. Але це спливло, як вода під мостом, злилося, як сциклиння в каналізаційну трубу, це минула сенсація і тому подібне і таке інше. Неістотне. І нам треба бути за це вдячними, повір мені. Що має значення, так це той суперовий кришталь. Його робив не Трумі, він отримав його з Саванни[277] чи ще звідкись, але він
Мікейла на це сподівалася, бо перезарядитися було необхідно. За останні дні вони скурили всі Ґартові резерви, скурили навіть ковтюшки з килима і кілька крихт, які знайшли під диваном. Ґарт наполіг, щоб вона чистила собі зуби після кожного сеансу з люлькою.