— Ні, — сказав Клінт.

— Зовсім ні разу?

— Ну, я чув автовідповідач кілька разів.

— Курва, — промовив Ренд. — Здуріти можна.

— Твої слова, друзяко, — сказав Тіґ. — Ми й далі можемо розраховувати на тебе? Якщо хтось почне ворохобити?

— Йо, — відгукнувся Ренд ображено. — Звичайно. Вони правлять містом, ми правимо в’язницею. Так це й мусить бути.

Наступним був Веттермор. Уся ця історія його засмутила, проте щиро зачудувала.

— Я б і на дрібку не здивувався, якби ця Діва Войовниця Винищувачка Метоварів виявилася чародійкою. Мене б не здивувало, якби в нас по всій богадільні почали вистрибувати зайчики з кишеньковими годинниками. Те, що ви мені розказуєте, не більш божевільне за саму цю Аврору. Для мене це ніц не міняє. Я буду тут стільки, скільки треба.

Джон Х’юз, у свої дев’ятнадцять наймолодший у цьому гурті, виявився тим, хто віддав ключі, пістолет, шокер і решту своїх знарядь. Якщо з ЦКЗ не їдуть по Єву Блек, він тут не залишається. Він нікому не білий лицар; він звичайний, охрещений просто тут, у Дулінгу, християнин, який майже ніколи не пропускав недільної служби.

— Ви всі мені до душі, хлопці. Ви не такі, як той Пітерз чи ще деякі паскудники тут. І мені байдуже, що Біллі — ґей, чи те, що Ренд — вайло. Ви нормальні хлопці.

Клінт з Тіґом проводжали його через приймальний блок до передніх дверей в’язниці і на подвір’я, намагаючись умовити передумати.

— Та, Тіґу, ти завжди був класним. Ви теж начебто гарна людина, докторе Норкросс. Але я не бажаю тут загинути.

— Хтось щось казав про загинути? — перепитав Клінт. Юнак уже підійшов до свого пікапа, що височів на велетенських лапатих колесах.

— Дивімось реально. Кого ви знаєте в нашому місті, хто не мав би зброї? Кого ви знаєте, хто не мав би дві чи й три одиниці?

Він мав рацію. Навіть у містечковій Аппалачії (а містечковість до цього, либонь, ще дужче спонукала; у Дулінгу мали «Шопвел» і «Фут Локер»[292], але найближчий кінотеатр був у Орлиному) майже кожен мав якусь зброю.

– І ще, я знаю, що кажу. Я бував у шерифській управі. У них там ціла піраміда М4. Та й іншого чимало також. Карателі з’являться після того, як пограбують той арсенал, без образ, докторе Норкросс, але ви з Тіґом можете взяти ті «Мосберги», що зберігаються в нашій зброярні, і запхнути їх собі в сраки.

Тіґ стояв плече в плече з Клінтом.

— То ти просто волієш зіскочити?

— Так, — сказав Х’юз, — я просто волію зіскочити. Треба, щоб хтось відімкнув мені ворота.

— Бля, Тіґу, — промовив Клінт, що було сигналом.