Він тричі стукнув у борт «Флітвуда», сигнал Віллі Берку — той навпочіпки ховався за шторою, яка відокремлювала кабіну автодому від його житлової частини — що вступає в дію План Б. План Б був доволі простим: прорватися, поки Баррі відволікатиме патруль, наскільки це йому вдасться.

Принциповим було, щоб зброя потрапила у в’язницю, і щоб його дівчатка опинилися в безпеці й не були скривджені.

Баррі не думав про це двічі. Його, звісно, заарештують, але він знає одного суперового адвоката.

Він поклав руку на плече Верну Ренґлу, делікатно відводячи того від передка автодому.

— Схоже, ніби хтось там, в управі, навалив повний підгузок, — життєрадісно зауважив Ренґл, бездумно рухаючись під рукою адвоката. — Куди ми йдемо?

А йшли вони подалі від автодому, найперше, щоб Ренґл не побачив, як там на водійське сидіння прослизає Віллі Берк, і по-друге, щоб дати «Флітвуду» дорогу поїхати вперед так, щоб нікого не задавити. Втім, Баррі не міг сказати цього офіцерові. Концепція, яку він завжди намагався довести до свідомості своїх дівчат, полягала в тім, що закон безособовий; в ньому не важать твої почуття, важать твої аргументи. Якщо ти можеш цілковито відокремитися від власних преференцій, це тільки на краще. Насправді тобі варто скинути з себе власну шкіру і прибрати на себе шкіру свого клієнта, водночас тримаючись свого розуму.

(Ґерда, яку запросив на побачення один школяр — лише десятикласник, але все одно набагато старший за неї — недавно намагалися вмовити свого батька, щоб узяв її клієнткою pro bono[321] і довів матері, що вона достатньо доросла, щоб поїхати з тим хлопцем у кіно. Це було надзвичайно вигадливо з боку Ґерди, але Баррі взяв собі самовідвід на підставі їхнього родинного зв’язку. А також тому, що, як її батько, він не мав наміру дозволяти їй бодай кудись їхати з хлопцем, якому вже майже п’ятнадцять, і в нього, мабуть, стояк кожного разу, як вітер дмухне. «Якщо Кері Бенсон так сильно хоче провести з нею час, — сказав тоді Баррі, — то нехай пригостить її десертом з морозива в „Молочних смаколиках“ просто тут, у місті. І при світлі білого дня».)

Чого Баррі вирішив не розкривати перед Ґердою, це ризику наявності цілковитої провини. Інколи, натягнувши на себе шкіру клієнтів, ти тільки й дізнаєшся, що вони — ти — шокуюче, безнадійно, де вже там прикидатися, винні, як перворідний гріх. І коли виникає така ситуація, єдиною розумною тактикою залишається заводити на манівці і плутати, сперечатися про деталі, сипати пісок у букси і затягувати. Якщо пощастить, можна виснажити супротивну сторону до того, що вони запропонують тобі вигідну угоду, аби лише тебе здихатися, чи ще краще, роздражнити, розпалити їх так, щоб самі зруйнували свою справу нанівець.