Цей лис приходить до Лайли в сновидінні. Вона розуміє, що це сон, бо лис уміє балакати.

— Агов, бейбі, — каже він, прослизаючи до спальні в будинку на Сейнт-Джордж-стрит, де вона тепер живе з Тіффані, Дженіс Котс і двома лікарками з Жіночого центру — Ерін Айзенберг та Джолі Сурат. (Ерін і Джолі незаміжні. Третя лікарка з Жіночого центру, Джорджія Пікінз, живе на іншому кінці міста з двома дочками, котрі гірко сумують за своїм старшим братом.) Ще одна причина, яка дає зрозуміти їй, що це сон, те, що в кімнаті вона сама. Інше односпальне ліжко, яке належить Тіффані, — порожнє і акуратно заправлене.

Лис кладе свої спритненькі передні лапи — радше білі, аніж руді, ніби він ішов десь по свіжій фарбі, добираючись сюди, — на плед, яким вона вкрита.

— Чого ти хочеш? — питається Лайла в нього.

— Показати тобі дорогу назад, — каже лис. — Але тільки якщо ти хочеш піти.

2

2

Коли Лайла розплющила очі, був ранок. Тіффані, як і слід, лежала в своєму ліжку, ковдри зсунуті до колін, півмісяць живота височить над трусами-боксерами, в яких вона зазвичай спить. Тіффані вже була на восьмому місяці.

Замість іти на кухню готувати гидке на смак вариво з цикорію, який у цій версії Дулінга слугував їм кавою, Лайла пройшла прямо коридором і прочинила двері у приємний весняний ранок. (Час тут минав з такою в’юнкою жвавістю; годинники підтримували звичайний час, хоча насправді нічого звичайного в цьому не було.) Лис був там, як вона й очікувала, сидів на порослій травою кам’яній доріжці, акуратно укривши пухнастим хвостом свої лапи. Він роздивлявся на Лайлу з живою цікавістю.

— Агов, бейбі, — промовила Лайла.

Лис скинув головою і неначе усміхнувся. Потім потьопав на розбиту дорогу і знову сів. Дивлячись на неї. Чекаючи.