— Схід сонця сліпить камери. Якщо за бульдозерами є люди, я поки ще їх не бачу.

До гранатомета вони мали вісім чи дев’ять газових гранат. На центральному моніторі попід сліпучими завитками Клінт побачив, як кілька з них ударяються об парковку і вибухають білими вихлопами, що змішуються зі смолянистим димом, яким досі чаділи шини. Він сказав Тіґу, щоб спостерігав уважно, і побіг далі.

Його наступною метою була кімната відпочинку. Джаред з Мікейлою сиділи за столом з колодою карт і чашками кави.

— Зникніть кудись. Уже починається.

Мікейла відсалютувала йому чашкою.

— Перепрошую, доку. Я вже доросла, щоб голосувати і все таке. Гадаю, я залишуся. Хтозна, може, в майбутньому на мене чекає Пулітцерівська премія.

У Джареда обличчя стало кольору крейди. Він дивився то на Мікейлу, то на свого батька.

— Чудово, — сказав Клінт. — Не годиться мені обмежувати свободу преси. Джареде, сховайся, і не кажи мені де.

Він побіг раніше, ніж син встиг йому щось відповісти. Уже й захекався, коли добіг до задніх дверей, що відкривалися біля сараю і спортивних полів. Причиною того, що до ранку Аврори Клінт ніколи не пропонував Лайлі почати бігати, було його небажання, щоб вона стримувала свій темп заради нього, це було б неприємно. Що за цим ховається, марнославство чи лінь? Клінт пообіцяв собі приділити цьому питанню справжню увагу, коли матиме вільну секунду і, якщо йому випаде таке щастя пережити цей ранок і коли-небудь мати можливість побалакати зі своєю дружиною знову, можливо, повторити їй свою пропозицію зайнятися джоґінґом разом.

— Три бульдозери на дорозі, — оголосив Клінт, вискочивши надвір.

— Ми знаємо, — сказав Віллі Берк. Він підійшов до Клінта зі свого поста за сараєм.

Якийсь химерний контраст був між його бронежилетом і легковажними червоними шлейками, що петлями звисали біля його стегон.

— Тіґ сказав по радіо. Біллі триматиме позицію тут, слідкуватиме за північним парканом. Я хочу тихцем прокрастися вздовж цієї стіни до рогу, подивитися, чи відкриється мені там кілька чистих пострілів. Коли ваша ласка, гайда зі мною, але вам тоді треба оця штука. Він подав Клінтові протигаз і натягнув на себе свій.

3

3

Перед поворотом на дев’яносто градусів з дороги до брами Френк погупав по металевій плиті над дверима — сигнал Албертсону завертати праворуч. Джек так і зробив — повільно й обережно. Люди відстали, тримаючи весь час перед собою цю масу металу, поки вона розверталася. На Френкові був жилет, і в правій руці він тримав ґлок. Він побачив язики диму, що повзли по дорозі. Це було очікувано: він чув ляски пострілів гранатомета. Вони не могли захопити багато цих газових гранат. У зброярні шерифської управи їх було значно менше, ніж протигазів.